Court ruling № 2970969, 11.11.2008, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2008 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Довгополова О.М.,

суддів: Любашевського В.П., Попка Я.П.

при секретарі: Федуніву Б.Б.

з участю осіб:

від позивача Чеховський С.О.;

від відповідача Федоришин Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу

за апеляційною скаргою Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову господарського суду Хмельницької області від 16.11.2007 року у справі № 10/426-НА

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Славутське автотранспортне підприємство 16845»

до Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

Суддя у І-й інст. Виноградова В.В.

Господарський суд Хмельницької області

Справа № 10/426-НА

Суддя-доповідач Довгополов О.М.22-а-3258_08.doc

Реєстр . .08Справа № 22-а-3258/08

Рядок статзвіту № 36

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановоюгосподарського суду Хмельницької області від 16.11.2007 року задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Славутське автотранспортне підприємство 16845» до Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2007 року № 0000082301/0, яким донараховано 294551,00 грн. податку на додану вартість та 147275,50 грн. штрафних санкцій.

Постанову оскаржила Славутська ОДПІ з підстав порушення норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено ст. 5 Указу Президента України №857/98 від 7 серпня 1998 року «Про деякі зміни в оподаткуванні» та, крім того, підпункт 5.1.13. пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: господарським судом Хмельницької області не враховано час подання уточнюючих декларацій по коригуванню сплати податку на додану вартість. Зазначені декларації було подано відкритим акціонерним товариством «Славутське автотранспортне підприємство 16845» у травні та червні 2006 року, тобто, у час в якому підпункт 5.1.13. пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» перебував у редакції Закону України № 2505-ІV від 25.03.05р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», яка не передбачала податкових пільг для перевезень пасажирів у межах району. Згідно із статтею 5 Указу Президента України №857/98 від 7 серпня 1998 року операції з надання послуг з перевезень пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, операції з продажу імпортованого газу населенню та бюджетним організаціям підлягали обкладенню податком на додану вартість за ставкою 20% бази оподаткування, визначеної пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, апелянт вказує на порушення господарським судом Хмельницької області положень пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні правомірності нарахування ПДВ на субвенцію, отриману позивачем як компенсацію втрат від пільгових перевезень пасажирів у приміському сполученні. Оскільки відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг). Відповідно до ст.7 Закону України «Про транспорт», Закону України «Про автомобільний транспорт», збитки перевізників від здійснення пільгових пасажирських перевезень та за перевезеннями регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Компенсація втрат підприємств від здійснення пільгових перевезень здійснюється у відповідності до положень Бюджетного кодексу України №2543-ІІІ від 21.06.2001р. та за кодами економічної класифікації, що визначені наказом Міністерства фінансів України №604 від 27.12.2001р. «Про бюджетну класифікацію та її запровадження». Апелянт вказує, що так як підпунктом 5.1.13. пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено звільнення від оподаткування операцій з перевезення громадян пасажирським транспортом у межах населеного пункту, то, відповідно ні вартість зазначених послуг, ні субвенція (трансферт з бюджету), що отримується перевізником як компенсація втрат від таких перевезень, податком на додану вартість не обкладається.

Також апелянт зазначає, що у постанові господарського суду Хмельницької області визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000082301/0 від 30.03.2007р. про донарахування 294551грн. податку на додану вартість та 147275,50грн. штрафних санкцій, однак апелянтом приймалось податкове повідомлення-рішення №0000082301/1 від 30.03.2007р. про донарахування 294551грн. податку на додану вартість та 147275,50 грн. штрафних санкцій, відтак судом в порушення ст. 11 КАС України було винесено означену постанову за відсутності предмета спору.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області №0000082301/0 від 30.03.2007р.

Названим податковим повідомленням-рішенням позивачу донараховано податкове зобов'язання у розмірі 294551 грн. по податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції у розмірі в 147275,50 грн.

Підставою для прийняття оскарженого повідомлення-рішення є акт від 15.01.2007р. за №19-23/03119345 планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 15.01.2007р. В акті перевірки зроблено висновок, що в порушення п.4.1. ст. 4, пп. 5.1.13. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем неправомірно вчинено коригування податкових зобовязань з податку на додану вартість по операціях з надання послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законодавством порядку, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 174236,0 грн. Також зроблено висновок, що починаючи з 01.0.1998р., коли набрав чинності Указ Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998р. №857/98, який обмежив норму пп.5.1.13.п.5.1. ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР в частині поширення пільг з податку на додану вартість на операції з надання послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом, вказані операції оподатковуються податком на додану вартість у загальновстановленому порядку.

Крім того, актом перевірки встановлено, що на порушення п.4.1.ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР підприємством позивача неправомірно здійснено коригування податкових зобовязань з податку на додану вартість по субвенціям, отриманим відкритим акціонерним товариством «Славутське автотранспортне підприємство 16845» як компенсація втрат від здійснення пільгових перевезень пасажирів по приміському сполученню, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 120315,0грн.

Однак, колегія суддів вважає такі твердження апелянта необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідності до підпункту 5.1.13. пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції чинній до 31.05.2005р.) від обкладення податком на додану вартість звільняються операції з надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому Законом порядку, за винятком операцій з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат).

Згідно із п.5 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998р. №857/98 встановлено, що з 01.10.1998р. операції з надання послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому Законом порядку, оподатковуються податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20% бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 25.03.2005р. № 2505-ІV, який набрав чинності 31.05.2005р. означений Указ Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998р. №857/98 втратив чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XV Конституції України (254к/96-ВР), а підпункт 5.1.13. пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР викладено у новій редакції.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-XII від 25.06.1991р. передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. o:p>/o:p>

Відповідно до підпункту 4.4.1. статті 4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податку, так і контролюючого органу - рішення приймається на користь платника податку.

Твердження апелянта про неможливість застосування пп.4.4.1. статті 4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» через факт подання уточнюючих декларацій по податку на додану вартість у травні та червні 2006 року є хибною, оскільки останні було подано за період до 31.05.2005р., тобто, до набуття чинності до Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 25.03.2005р. № 2505-ІV. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року по справі №1-7/99 надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Відтак, оскільки Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» №2505-ІV не передбачено застосування його положень до набрання ним чинності, позивач правомірно застосував положення підпункту 5.1.13. пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР у редакції чинній до 31.05.2005р. при поданні уточнюючих декларацій по податку на додану вартість у травні та червні 2006 року.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми, неоднозначне трактування прав та обовязків платника податку щодо сплати податку на додану вартість з операцій перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, колегія суддів вважає, що податковим органом неправомірно визначено податкове зобовязання по ПДВ у розмірі 174236,0грн. та, відповідно, застосовано штрафну санкцію у розмірі 87118,0грн.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно із п.37 ст.2 Бюджетного кодексу України субвенція це міжбюджетний трансферт, який надається на певну мету і в порядку, визначену тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Міжбюджетні трансферти це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються із одного бюджету до іншого (п.25 ст.2 Бюджетного кодексу України). Для обліку поточних трансфертів наказом Мінфіну України №604 від 27.12.2001 року «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» передбачено код економічної класифікації видатків бюджету КЕКВ 1300, зокрема КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам». Тому колегія суддів вважає, що субвенція надавалась на покриття збитків від пільгового перевезення, а не як оплата поставки транспортної послуги. За п.4.1. статті 4 ЗУ «Про податок на додану вартість» вбачається, що база оподаткування ПДВ розраховується із вартості наданої послуги, а не субвенції як компенсації понесених збитків перевізниками від здійснення пільгових перевезень за регульованим тарифом, тому кошти, що отримуються підприємством на покриття збитків від здійснення пільгових перевезень у межах району - не підлягають оподаткуванню ПДВ.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що апелянтом неправомірно донараховано відкритому акціонерному товариству «Славутське автотранспортне підприємство 16845» 120315,0грн. податку на додану вартість у звязку із не включенням до бази оподаткування податком на додану вартість субвенції, отриманої позивачем на покриття втрат від здійснення пільгових пасажирських перевезень по приміському сполученню та, відповідно, застосовано 60157,5 грн. штрафних санкцій.

Щодо вказаного апелянтом порушення господарським судом Хмельницької області статті 11 КАС України щодо відсутності предмету спору, оскільки постановою суду першої інстанції визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000082301/0 від 30.03.07р., а Славутською ОДПІ приймалось податкове повідомлення-рішення №0000082301/1 від 30.03.07р., колегія суддів вважає, що невірне відображення номеру податкового повідомлення-рішення однакового за суттю, предметом та датою його винесення не впливає на хід розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції. Хибне відображення номеру податкового повідомлення-рішення викликане оскарженням первинного податкового повідомлення-рішення позивачем в адміністративному порядку до Славутської ОДПІ та ДПА України у Хмельницькій області, що мало місце до звернення відкритого акціонерного товариства «Славутське автотранспортне підприємство 16845» в судові органи в порядку, передбаченому наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253. Наслідком таких звернень було зміна номера податкового повідомлення-рішення, що не змінює сутності оспорюваних питань.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова суду першої інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та у відповідності до норм процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуСлавутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, постанову господарського суду Хмельницької області від 16.11.2007 року без змін.

Ухала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Я.П. Попко

В.П. Любашевський