Decision № 29660622, 01.03.2013, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.03.13 р. Справа № 5006/19/140/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк України», м. Донецьк

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат», м. Авдіївка Донецької області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВВ Скеля», АР Крим

про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №35 від 03.10.2007р. в розмірі 3 449 756,71 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Булатова М.А.. за довіреністю.

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: не з'явились

Суд перебував в нарадчій кімнаті

01.03.2013р. з 11.10 год. по 11.20 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк України», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат», м. Авдіївка Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВВ Скеля», АР Крим про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №35 від 03.10.2007р. в розмірі 3 449 756,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідаче-1 зобов'язань за кредитним договором №35 від 03.10.2007р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку з чим нараховує до стягнення пеню та 3% річних за прострочку виконання вищевказаних грошових зобов'язань та притягує до відповідальності його поручителя - відповідача-2

Ухвалою суду від 29.12.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/140/2012.

Разом з цим, за текстом позовної заяви позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідачів, в тому числі грошові кошти, що знаходяться на поточних та депозитних рахунках, зберігаються у банківських установах або в інших осіб. Клопотанням №DON-61/365 від 01.03.2013р. позивачем конкретизовано майно відповідачів, на яке ним вимагається накладення арешту в якості заходу забезпечення позову по справі №5006/19/140/2012, а саме: майно, яке належить відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу №080118 від 18.01.2008р. (обладнання ТБА-3, б/у, до якого включено автомат по розливу ТБА 3 в кількості 1 одиниці, транспортер - 1 комплект, пакувальник в гофролоток - 1 одиниця, технічна документація - 1 комплект) та майно, яке належить відповідачу-2 на підставі контракту №07/2008 від 26.06.2008р., предметом якого є трубчатий пастеризатор для соків з м'якоттю та освітлених соків, модель РТ 4000, деаератор, сік мийка з 2-ма ємкостями на 20 гекалітрів пару, модель IML 2000, гомогенізатор високого тиску НРМ, тип В22.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідачів на момент пред'явлення позову до нього, в тому числі - на підставі договору купівлі-продажу №080118 від 18.01.2008р. та контракту №07/2008 від 26.06.2008р., може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що унеможливлює вжиття таких заходів, заява щодо забезпечення позову у справі №5006/19/140/2012 шляхом накладання арешту на вищевказане майно відповідачів не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 25.02.2013р. строк розгляд справи №5006/19/140/2012 продовжений на 5 днів відповідно до ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представники відповідачів в жодне судове засідання не з'явились.

За відомостями наданих позивачем витягів з Єдиного державного реєстру, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВВ Скеля» зареєстровано за адресою: 97100, Автономна Республіка Крим, смт. Нижньогірський район, вул. Перемоги, 1А; Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» зареєстровано за адресою; 86060, м. Авдіївка Донецької області, вул. Карла Маркса, 25.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги надіслання господарським судом процесуальних документів на вищевказану адреси відповідачів та наявне в матеріалах справи повідомлень про вручення поштового відправлення №00932190, 00945119, 00936820, 00973416, 00951674, суд робить висновок про належне виконання обов'язок їх повідомити про час та місце розгляду справи №5006/19/140/2012.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх повноважних представників в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

Встановив:

03 жовтня 2007р. між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» (далі - банк, правонаступником якого є позивач відповідно до додаткової угоди №8 від 29.07.2011р.) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №35, нова редакція якого викладена згідно з додатковою угодою №6 від 19.04.2011р. (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 9 040 100,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредитом та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Згідно з п.4.1, надання кредиту відбувається за цільовим призначенням, обумовленим цим договором (п.2.1 - погашення заборгованості перед ПАТ «Родовід Банк» та поповнення обігових коштів), шляхом сплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника або шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку та поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, з наступним виконанням розрахункових документів позичальника.

За умовами п.6.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит відповідно до графіку, зазначеного у додатку №1 до цього договору. Додатковою угодою №8 від 29.07.2011р. за згодою сторін додаток №1 до кредитного договору (графік погашення заборгованості) викладено в новій редакції.

Згідно з п.7.2.1, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 18% річних (із розрахунку 365 днів на рік). При цьому, нараховані у відповідності до п.7.2.4 проценти повинні сплачуватись позичальником не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця (п.7.2.4.3 кредитного договору).

У разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань (згідно з п.1, зокрема, зобов'язання позичальника перед банком з повернення кредиту, сплати плати за кредит в порядку та у строки, передбачені цим договором) банк має право нараховувати, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за вест час прострочення (п.12.1 кредитного договору).

Відповідно до п.14.5, кредитний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взяти на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №35 від 03.10.2007р. (з наступними змінами), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

30 червня 2010р. між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» (далі - банк, правонаступником якого є позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» (далі - боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВВ Скеля» укладений договір поруки №89/П/10, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором №35 від 03.10.2007р. (п.1.1).

Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором згідно з п.1.2 договору поруки в редакції додаткової угоди №1 від 19.04.2011р. визначається умовами та обсягом зобов'язань боржника перед кредитором за основним зобов'язанням, включаючи повернення суми кредиту в розмірі 9 040 100,00 грн. в строк відповідно до графіку повернення кредиту згідно з додатковим №1 до кредитного договору №35 від 03.10.2010р., дата остаточного повернення - 03.10.2012р., сплату процентів за строковою заборгованістю за ставкою 18% річних та сплату неустойки та відшкодування збитків відповідно до умов основного зобов'язання.

Згідно з п.3.1 договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання основного зобов'язання.

За умовами п.п.4.1-4.2, договір поруки набирає чинності з моменту підписання та діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Порука припиняється у випадках, встановлених ст.559 ЦК України.

Проаналізувавши зміст договору поруки №89/П/10 від 30.06.2010р., суд дійшов висновку, що він носить забезпечувальний характер щодо кредитного договору №35 від 03.10.2007р. та підпадає під правове регулювання §3 Глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

На підставі п.1.1 кредитного договору №35 від 03.10.2007р. протягом його дії позивачем здійснювалось кредитування відповідача, що підтверджується копіями меморіальних ордерів, наданих позивачем до матеріалів справи (а.с.а.с.74-100).

Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем.

Як зазначає позивач, станом на 04.12.2012р. у позичальника за кредитним договором №35 від 03.10.2007р. наявна заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 2 255 464,96 грн. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №5006/19/140/2012 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача-1 заборгованості у зазначеній сумі.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення відсоткової заборгованості за кредитним договором №35 від 03.10.2007р. в сумі 2 255 464,96 грн. є правомірними, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте виходячи зі змісту п.12.1 кредитного договору №35 від 03.10.2007р., законодавче обмеження строку нарахування пені шістьома місяцями за згодою сторін не застосовується.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів вищевказаних норм у зв`язку з порушенням відповідачем боргових зобов'язань за кредитним договором №35 від 03.10.2007р., позивачем за період з 05.01.2012р. по 04.12.2012р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 197 019,56 грн. та пеню за порушення строків повернення основної суми кредиту.

Проаналізувавши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку (а.с.21-24), судом встановлено наявність відповідача-1 заборгованості з повернення кредитних коштів у визначений позивачем період, що є законною підставою для нарахування штрафних санкцій згідно з п.12.1 кредитного договору.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафних санкцій, судом встановлено наявність в них арифметичних неточностей в умовах загальної відповідності приписам закону та положенням договору, у зв'язку з чим задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 772 202,90 грн. та несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 196 481,26 грн.

Крім того, за приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів наведеної норми позивачем заявлено до стягнення 3% річних за прострочку повернення кредиту в сумі 179 691,23 грн. та 3% річних за прострочку сплати відсотків за користування кредитом в сумі 43 262,43 грн. Проаналізувавши надані позивачем розрахунки, судом встановлено їх відповідність закону та арифметичну правильність, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з цим, відповідно до ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Аналогічні за змістом умови щодо солідарної відповідальності поручителя містяться в п.п.2.5, 3.1 договору поруки №2/3 від 22.02.2006р.

За приписами ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З урахуванням наведених норм, позивачем згідно з договором поруки №89/П/10 від 30.06.2010р. заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідача-2 заборгованості за кредитним договором №35 від 03.10.2007р.

За приписами ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У відповідності до ст. 251 ЦК України строками, у розумінні цивільного права, є певний період у часі, зі спливом якого, пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями , тижнями, днями або годинами.

Укладаючи договір сторони не визначили строк (який відповідає приписам ст. 252 ЦК України) після закінчення якого припиняється порука, а встановили, що договір діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором та порука припиняється у випадках, встановлених ст. 559 ЦК України. У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові №6-6486св09 від 07.10.2009р., умова договору про його дію до повного виконання зобов'язань за договором не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України.

Відтак, суд робить висновок про відсутність в договорі поруки №24 від 06.08.2007р. строку дії поруки та про необхідність звернення кредитора з вимогою до поручителя в межах встановленого ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України 6-місячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов'язань позичальника.

Як зазначалося вище, відповідач-2 прийняв на себе зобов'язання щодо солідарної відповідальності за виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за кредитним договором №35 від 03.10.2007 року. Прийнятий відповідачем обов'язок надав кредиторові (Банку) право при порушенні боржником зобов'язання вимагати його виконання від будь якої зобов'язаної особи - боржника або/та поручителя.

Як зазначалось, строк виконання грошових зобов'язань з повернення кредиту узгоджений сторонами в Додатку №1 до договору №35 від 03.10.2007р. (в редакції додаткової угоди №8 від 29.07.2011р.), виходячи зі змісту якого позичальник мав щомісячно повертати банку встановлену суму кредитних коштів, погасивши остаточно кредитну заборгованість 03.10.2012р. Водночас, у відповідності до п.7.2.4.3 кредитного договору нараховані проценти повинні сплачуватись позичальником не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ПУМБ» звернулось до ТОВ «ВВВ Скеля» з вимогою №DON-61/1739 від 11.12.2012р. про сплату заборгованості ТОВ «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» за кредитним договором №35 від 03.10.2007р. в сумі 3 449 756,71 грн., яка скалдається з заборгованості за відсотками в сумі 2 255 464,96 грн., пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним в сумі 971 338,09 грн. та 3% річних від прострочених сплатою суми кредиту та відсотків за користування ним в розмірі 222 953,66 грн. Незважаючи на отримання 17.01.2013р. зазначеної вимоги представником відповідача-2, вона була залишена без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з боржників зазначеної заборгованості.

Проте, виходячи з умов кредитного договору №35 від 03.10.2007р., викладених в п.7.2.4.3 та Графіку погашення заборгованості, наведеного в Додатку №1 до договору №35 від 03.10.2007р. (в редакції додаткової угоди №8 від 29.07.2011р.), на момент звернення банку до поручителя з вимогою №DON-61/1739 від 11.12.2012р. порука останнього за належне виконання зобов'язань зі сплати нарахованих до 10.06.2012р. відсотків та штрафних санкцій за прострочення виконання позичальником боргових зобов'язань припинилась на підставі ч.4 ст.559 ЦК України у зв'язку зі спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання вищевказаних зобов'язань, про виконання яких банк своєчасно не звернувся до поручителя.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для притягнення поручителя до солідарної відповідальності за виконання вищевказаних зобов'язань за кредитним договором №35 від 03.10.2007р., тому задовольняє вимоги позивача в обґрунтованій частині та солідарно з відповідачем-1 стягує з відповідача-2 заборгованість за період з 11.06.2012р. по 04.12.2012р., яка складається з заборгованості за відсотками в сумі 799 985,76 грн.; пені за порушення строків повернення кредиту в сумі 160 275,90 грн., пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 38 984,75 грн., 3% річних за порушення строків повернення суми кредиту в сумі 32 143,01 грн. та 3% річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 7 818,32 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 549-552, 611, 612, §3 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.1, 4, 22, 25, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк України», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат», м. Авдіївка Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВВ Скеля», АР Крим про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №35 від 03.10.2007р. в розмірі 3 449 756,71 грн. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» (86060, м. Авдіївка Донецької області, вул. Карла Маркса, 25, ЄДРПОУ 32880626) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВВ Скеля» (97100, Автономна Республіка Крим, смт. Нижньогірський район, вул. Перемоги, 1А, ЄДРПОУ 33108459) на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк" (83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 2А, ЄДРПОУ 14282829) за кредитним договором №35 від 03.10.2007р. заборгованість за відсотками в сумі 799 985,76 грн., пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 160 275,90 грн., пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 38 984,75 грн., 3% річних за порушення строків повернення суми кредиту в сумі 32 143,01 грн. та 3% річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 7 818,32 грн.; судовий збір в сумі 19 393,89 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» (86060, м. Авдіївка Донецької області, вул. Карла Маркса, 25, ЄДРПОУ 32880626) на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк" (83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 2А, ЄДРПОУ 14282829) за кредитним договором №35 від 03.10.2007р. заборгованість за відсотками в сумі 1 455 479,20 грн., пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 611 927,00 грн., пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 157 496,51 грн., 3% річних за порушення строків повернення суми кредиту в сумі 147 548,22 грн. та 3% річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 35 444,11 грн., судовий збір в сумі 44 936,59 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішення законної сили

У судовому засіданні 01.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 01.03.2013р.

Суддя Демідова П.В.