Court ruling № 29579016, 04.02.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2013 р. м. Київ К-8122/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника відповідача Старощука С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі Донецької області Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у Будьонівському районі Донецької області)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010

у справі № 2-а-14708/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН -Восток»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі Донецької області Державної податкової служби

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010, позов задоволено. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.06.2009 № 0004422303/1452/23-313/32183378/5697/10. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «УТН-Восток»судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

ДПІ у Будьонівському районі Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції у судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі -Державної податкової інспекції у Будьонівському районі Донецької області на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі Донецької області Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування за оспорюваним рішенням від 10.06.2009 № 0004422303/1452/23-313/32183378/5697/10 відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 № 265/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій в сумі 995013,8 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 06.05.2009 № 1183/05/61/23/32183378, про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 цього Закону, яке полягало у здійсненні продажу товарів у загальній сумі 497506,90 грн., що не відображені в обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Пункт 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 20 вказаного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) здійснюється у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Порядок обліку руху нафти і нафтопродуктів передбачено п. 14 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, зокрема п.п. 14.3 передбачено, що облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, накладні на товар, який виставлено на АЗС та зараховано на баланс позивача, знаходились у бухгалтерській службі офісу позивача. До бухгалтерської служби позивача не надходило від податкового органу запитів про надання відповідної інформації та документів щодо обліку товарних запасів. В акті перевірки не зазначено, на підставі яких даних податковий орган дійшов висновку про реалізацію товару, що не облікований у встановленому порядку.

Враховуючи наведені обставини, висновки судів про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 № 265/95-ВР є обґрунтованими.

Суди надали правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законодавства, що врегульовують спірні відносини. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність встановлених судами обставин та висновків, тому підстав для її задоволення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло