Court ruling № 2955901, 23.09.2008, Kyiv Administrative Court of Appeal

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2008 року місто Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Бараненка І.І.,суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,

при секретарі судового засідання Калініній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 2 квітня 2007 року в адміністративній справі №28/507-А/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фензі Тойз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0002652302/0 та №0002662302/0 від 26 квітня 2006 р., №0002652302/1, №0002662302/1 від 27.06.2006р., №0007092302/2, №0007082302/2 від 13.09.2006р.

Постановою Господарського суду міста Києва від 2 квітня 2007 року вказаний позов задоволено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення п.1 ст. 11, п.5 ч.6 ст.11-1, ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і на підставі наведених норм права дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень ст.202 КАС України, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 2 квітня 2007 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, пояснення представників сторін та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м.Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фенсі Тойз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків.

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено Акт №138/23-2/30184935 від 11.04.2006р.

В ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість за жовтень 2003 року розмірі 17913,23 грн. та завищено відємне значення по податку на додану вартість за листопад 2003р в розмірі 2518,48 грн.

Як вбачається з вищевказаного Акту та з матеріалів справи, між ТОВ «Фензі Тойз» та ТОВ «Сервісторгінвест 2003» було укладено Договір відповідно до умов якого Продавець зобовязується продати товар протягом дії даного Договору, згідно накладних, які являються невідємною частиною Договору, а Покупець зобовязується прийняти та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

На виконання Договору ТОВ «Сервісторгінвест-2003» було виписано видаткову накладну №263/11 від 30.10.2003р. на суму 107479,40 грн. (в т.ч. ПДВ 17913,23 грн.) та видаткову накладну №269/11 від 06.11.2003р. на суму 151 10, 87 грн. (в т.ч. ПДВ 2518,48 грн.).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки за змістом вказаної норми витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку цією нормою не передбачено, висновок перевірки про документальне не підтвердження сум ПДВ, що віднесені позивачем до податкового кредиту, спростовуються наданими до справи копіями документів.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Соломянського районного суду м.Києва від 18.06.2004 року у справі №2-2167/2004 визнано недійсним Статут ТОВ «Сервісторгінвест 2003» та первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Сервісторгінвест 2003» з моменту їх складання, свідоцтво платника податку на додану вартість №36081721 видане ТОВ «Сервісторгінвест 2003» 17.07.2003р. від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент укладання договорів ТОВ «Сервісторнінвест 2003» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і було виключено з нього після винесення рішення Соломянським районним судом м.Києва по справі №2-2167/2004 від 18.06.2004р.

Таким чином, на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і внесений до реєстру платників ПДВ, а тому субєкт господарювання правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних особою, яка в установленому порядку була зареєстрована як платник податку.

Окрім того, визнання уставних документів контрагентів субєктів господарювання недійсними на підставі рішення суду не може обґрунтовувати правомірність нарахування податковою інспекцією податкових зобовязань.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає наведені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Господарський суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 2 квітня 2007 року в адміністративній справі №28/507-А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.

Головуючий ___ І.Бараненко

Судді: ___ М.Коваль

___ В.Маслій

ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 29 ВЕРЕСНЯ 2008 РОКУ