УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2013 року Справа № 180350/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Кузьмича С.М.,
судді Запотічного І.І.
секретар судового засідання Дутка І.С.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консерваторія», ОСОБА_4, про визнання протиправними дій, пов'язаних з державною реєстрацією змін до установчих документів, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консерваторія», ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, пов'язаних з державною реєстрацією змін до статуту ТзОВ «Консерваторія», код ЄДРПОУ 31792487 в редакції від 20.02.2006 року та скасування державної реєстрації змін до статуту ТзОВ «Консерваторія» в редакції від 20.02.2006 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню на подальший розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що позивач з дати прийняття рішення державного реєстратора про внесення змін пов'язаних з державною реєстрацією змін до статуту ТзОВ «Консерваторія» ( код ЄДРПОУ 31792487) в редакції від 20.02.2006 року міг та повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 102 КАС України «Поновлення та продовження процесуальних строків», правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.
Пунктами 5,6 частини 1 статті 107 КАС України встановлено, що суд після одержання позовної заяви з'ясовує чи: подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви; залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
При цьому, в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі від 20.09.2012 року суд першої інстанції визнав, що позовна вимога відповідає вимогам ст.ст. 104-107 КАС України.
Зазначаючи в оскаржуваній ухвалі про те, що позивач міг та повинен був дізнатись про порушення своїх прав, суд першої інстанції не зазначає в який спосіб позивач повинен контролювати роботу державного реєстратора та знати про усі його дії, з метою відповідного регулювання.
Позивач зазначив, що дізнався про порушення своїх прав та інтересів тільки 18.09.2012 року - внаслідок ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи, і зазначена обставина ні відповідачем, ні судом не спростована. Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено даний позов без розгляду.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для продовження розгляду.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись 160, п.3 ст. 199, 204,206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року у справі № 2а-2918/12/0970 про залишення позовної заяви без розгляду скасувати, направити справу для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Кузьмич С.М.
Запотічний І.І.
The court decision No. 29547744, Lviv Administrative Court of Appeal was adopted on 15.02.2013. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful data conveniently.
This decision relates to case No. 2а-2915/12/0970. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: