Court ruling № 29524745, 19.02.2013, Sumy Regional Court of Appeal

Справа №1809/1958/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сіра Галина ІванівнаНомер провадження 22-ц/788/535/13 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 41

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2013 року колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Маслова В. О.,

суддів - Гагіна М. В., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 04 січня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 04 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. При цьому вказує, що відповідачка систематично порушує правила співжиття, не пускає ОСОБА_3 до будинку, судом не взято до уваги висновки правоохоронних органів, які встановлювали неналежне поводження відповідачки.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_8, які вважали рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на підставі ч.1 ст.308 ЦПК України.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 вересня 1981 року, шлюб між ними було розірвано 17 січня 2006 року, що підтверджується відповідними свідоцтвами на а.с. 8, 14.

Від шлюбу вони мають двох синів: ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2, що вбачається з копій свідоцтв про народження на а.с. 15.

ОСОБА_5 та ОСОБА_9 05 серпня1982 року була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до Рішення Кролевецького міськвиконкому №280 (а.с. 16), межі земельної ділянки винесені в натурі 10 серпня 1982 року (а.с. 17). Договір забудови укладено 21 грудня 1982 року, посвідчений в Кролевецькій держнотконторі за №1886 (а.с. 18-19).

Право власності на побудований будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 не оформлено. В той же час, ніким не оспорюється той факт, що зазначений будинок побудовано ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і вони є фактичними власниками цього нерухомого майна.

24 листопада 1998 року видана будинкова книга за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 20). Відповідно до даних будинкової книги за вказаною адресою зареєстровані позивачка - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, остання зареєстрована за вказаною адресою як постійно проживаюча 13 жовтня 2009 року. (а.с. 24-26)

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 21 листопада 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб на а.с. 40. Від шлюбу вони мають доньку Кристину, 26 травня 2010 року, яка проживає разом з батьками в будинку по АДРЕСА_1, без реєстрації.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Правильно встановивши обставини справи на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки, оскільки вона всупереч ст. 60 ЦПК України не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 має бути виселена з житлового будинку та знята з реєстрації.

Такі висновки суду відповідають вимогам ст.ст. 9, 64, 116, 157 ЖК України, та роз'ясненням, які містяться в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України».

Ніяких заходів попередження чи громадського впливу до ОСОБА_4 не застосовувалось, більше того, будь-яких доказів її антигромадської поведінки в справі немає.

Доводи апелянтки про те, що відповідачку було зареєстровано за вказаною адресою тимчасово спростовуються встановленими судом обставинами, що ОСОБА_4 була зареєстрована як член сім'ї, без обмежень в часі реєстрації та проживає в ньому з чоловіком та дочкою як член сім'ї фактичних власників будинку.

В апеляційній скарзі не наведено мотивів, які б ставили під сумнів законність судового рішення.

Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам, які є у справі, та на які посилається позивачка, у тому числі показанням свідків, матеріалам про відмову в порушенні кримінальних справ за заявами ОСОБА_3, та навів обґрунтовані мотиви, з яких відмовив у їх прийнятті. У постановах Кролевецького РВ УМВС України у Сумській області від 21 червня 2012 року та від 19 липня 2012 року, копії яких є на а.с. 28, 30, зазначено про відмову у порушенні кримінальної справи проти невістки за зверненнями ОСОБА_3 на підставі п.2 ст.6 КПК України, однак в них не зазначено хто саме з сторін порушує правила співжиття у будинку, ні до кого з сторін ніяких інших заходів впливу не застосовувалося. Колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки зібраних у справі доказів і для інших висновків, аніж ті, які містяться у рішенні суду.

Самі по собі факти проживання ОСОБА_5 в літній кухні, а позивачки в квартирі свого брата, а не в спірному будинку, не свідчить про незаконність рішення суду першої інстанції, та про необхідність виселення відповідачки, тим більше, що судом з достатньою повнотою з'ясовано вказані обставини справи та встановлено, що ОСОБА_5 будь-яких претензій до невістки не має, а позивачка проживає в квартирі брата ще з 2006 року.

Для даного спору суттєвою обставиною є той факт, що хоча позивачка з чоловіком шлюб розірвала, однак спірний будинок між ними не поділений і немає достатніх підстав вважати, що відповідачка займає частину будинку, яка належить саме позивачці. Поряд з цим, бувший чоловік позивачки ОСОБА_5, який є співвласником будинку звернувся до суду з заявою, у якій пояснив, що у нього з невісткою нормальні відносини і він згідний на її подальше проживання у будинку.

Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив його з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 04 січня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді -