№ 29482195, 19.02.2013, Odesa Commercial Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р.Справа № 5024/1601/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Філінюка І.Г.,

Суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в. о. голови суду)

секретар судового засідання: Станкова І.М.

за участю представників сторін:

від ПП «АРС» - Бадовський В.С., за дов від 18.02.2013 р. б/н;

від ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Еліт Пласт» - Кондраков В.В., за дов. від 01.02.2013 р. б/н;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства «АРС»

на рішення господарського суду Херсонської області від 13.12.2012 р.

у справі № 5024/1601/2012

за позовом Приватного підприємства «АРС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Еліт Пласт»

про стягнення 23477 грн. 37 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АРС» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Еліт Пласт» про стягнення 22542 грн. 50 коп. основного боргу, 910 грн. 80 коп. - 3% річних, 24 грн. 07 коп. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.12.2012 р. (суддя Немченко Л.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано тим, що позивач не довів факту погодження між сторонами виконання додаткових робіт, які витікають із договору №18/05 від 20.05.09 та не довів, що додаткові роботи він був змушений виконати через невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Херсонської області, Приватне підприємство «АРС» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 13.12.2012 р. у справі №5024/1601/2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги вмотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що сума у розмірі 22542 грн. 50 коп. підлягає примусовому стягненню з відповідача, оскільки рішенням господарського суду Херсонської області від 08.09.2011 р. по справі №5024/1179/2011 вже встановлено суму боргу відповідача, однак на день звернення з позовом строк оплати робіт, виконаних позивачем за межами умов договору №18/05 від 20.05.09 ще не настав.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя: Філінюк І.Г., судді: Лисенко В.А., Ярош А.І.) від 10.01.2013 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "АРС" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.02.2013 р. об 11:30.

05.02.2013 р. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «ВКФ «Еліт Пласт» просить суд залишити оскаржене рішення без змін, з підстав, викладених у вказаному відзиві.

05.02.2013 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2013 р. о 12.30.

У судове засідання 19.02.2013 р. з'явились представники сторін. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Представник відповідача проти вказаних доводів заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіряючи рішення, апеляційною інстанцією встановлено, що місцевим судом досліджено всі наявні у справі докази, з'ясовано всі обставини справи та їм надано належну юридичну оцінку.

Згідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору № 18/05 від 20 травня 2009 року ПП «АРС» зобов'язалось виконати ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Еліт-Пласт» розробку робочого проекту: «Реконструкція існуючих будівель під завод з виробництва будівельних матеріалів ТОВ «ВКФ «Еліт Пласт» на земельній ділянці за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. 23 Східна, 41а", а відповідач зобов'язався після завершення розробки проекту, згідно завдання на розробку, та отримання позитивного висновку комплексної державної експертизи з проекту перерахувати грошову суму у розмір 92000 грн.

Згідно пункту 2.1. договору, загальна договірна вартість виконання робіт складає 92000 грн.

Договором передбачено перерахування авансу, що складає 40% від суми договору (п. 3.1).

Сторони визначили 3-х місячний строк виконання проектних робіт, з моменту отримання авансу (п. 5.2. та 5.З. договору).

24 травня 2009 року замовник перерахував виконавцю аванс в сумі 36800 грн., відповідно до умов п. 3.1. договору.

Судом встановлено, що за час розробки робочого проекту позивачем було виконано додаткові роботи, не обумовлені договором, однак визначені протоколом технічної наради від 07 вересня 2009 р. по розгляду забезпечення нормування вихідними даними і проектною документацією об'єкта «Реконструкції існуючих будівель під завод по виробництву будівельних матеріалів ТОВ ВКФ «Еліт Пласт» на земельній ділянці за адресою: смт. Антонівка, вул. 23 Східна, 41а».

Як вбачається з кошторисів: №1 б/д , №2 від 28.08.09, №3 від 26.03.10, №4 від 02.02.10 (арк. спр. 15-22), позивачем виконано додаткову роботу на усунення зауважень санепідемстанції, викладених в листі Херсонської обласної санітарно-епідеміологічної станції вих. № 02- 4/24-1226 від 07.09.2009р., на загальну суму 22 542 грн. 50 коп.

Комплект проектної документації було передано замовнику 24 вересня 2009 року, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт та позитивний висновок комплексної державної експертизи з робочого проекту.

Договірну вартість виконаних робіт у сумі 92000 грн. було сплачено виконавцю у повному обсязі, з яких 40200 грн. стягнуто примусово, на підставі рішення господарського суду Херсонської області по справі № 5024/1179/2011 від 08.09.11.

Стосовно посилання скаржника щодо встановленого рішенням господарського суду Херсонської області від 08.09.2011 р. у справі №5024/1179/2011 факту існування суми боргу відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дослідивши рішення господарського суду Херсонської області від 08.09.2011 р. у справі №5024/1179/2011, судова колегія вбачає за доцільне звернути увагу на те, що зазначення в мотивувальній частині вказаного рішення суду відсутності настання термінів щодо оплати вартості додаткових робіт на суму 22542 грн. 50 коп. не є фактом, в розумінні ч. 4 ст. 35 ГПК України, оскільки такий факт може бути встановлено судом лише в резолютивній частині рішення.

В даному випадку, господарський суд Херсонської області в мотивувальній частині рішення від 08.09.2011 р. лише наводить обґрунтування відсутності настання термінів щодо оплати вартості цих робіт. Таке обґрунтування не може бути бездоказово покладено в основу рішення у цій справі, так як господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Характер спірних правовідносин та суть господарських зобов'язань, що виникли між сторонами, свідчить про виникнення між замовником та виконавцем цивільно-правових відносин, які регламентуються главою 61 Підряд, Цивільного Кодексу України.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 844 ЦК України, якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядчик зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної роботи. підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Матеріалами справи доведено, що сторонами не укладалася письмова угода про зміну обсягів, вартості та видів робіт договору, що є обов'язковим в силу ст. 654 ЦК України. Таким чином, відсутність узгоджених (шляхом підписання сторонами додаткових угод) договірних цін та локальних кошторисів на додатково виконані позивачем роботи свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо збільшення об'ємів робіт та їх вартості за спірним договором № 18/05 від 20.05.09. Отже, виходячи з приписів ст. 844 ЦК України, підрядник у разі неузгодження вартості додаткових проектних робіт, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором, або вимагати розірвання договору у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності стягнення з відповідача сум, які перевищують погоджені сторонами договірні ціни.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, всупереч наведених норм, позивач не надав доказів узгодження порядку виконання підрядних робіт у більшому обсязі та на більшу суму, ніж це передбачено договором № 18/05 від 20.05.09. Посилання скаржника на протокол технічної наради від 07.09.2009р.(спр. арк. 13-14), не свідчить про прийняття замовником зобов'язання щодо оплати додаткових проектних робіт, або узгодження їх вартості та обсягів, шляхом підписання відповідних додаткових кошторисів.

Надані позивачем по справі документи, не свідчать про те, що відповідач надавав позивачу згоду щодо виконання додаткових робіт, ніж визначено у спірному договорі, а також зазначені документи не підтверджують факт внесення відповідних змін до проектно-кошторисної документації між сторонами по справі, як це передбачено умовами договору.

З огляду на викладене, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку про недоведеність позивачем факту порушення з боку відповідача умов договору № 18/05 від 20.05.09 р. щодо оплати підрядних робіт, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення боргу та покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення з останнього збитків від інфляції та 3% річних.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини даної справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АРС» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.12.2012 р. у справі № 5024/1601/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 20.02.2013 р.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Ярош А.І.