Decision № 29383887, 13.02.2013, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/496/13 13.02.13

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

про стягнення заборгованості з орендної плати

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Безгубенко А.С. - довіреність № 163 від 26.12.2012;

від відповідача: Липець В.К. - довіреність № 1419 від 20.12.2012;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення заборгованості з орендної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування майном згідно умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3556-ОД від 01.09.2009 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 11 749,58 грн. - основного боргу (заборгованості по орендній платі), 513,65 грн. - пені, 6 408,09 грн. - заборгованості зі сплати завдатку,1 609,50 грн. - судового збору.

Ухвалою від 09.01.2012 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 13.02.2013 року.

13.02.2013 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, згідно якого заперечував проти задоволення позовних вимог у зв'язку зі сплатою заборгованості ще до порушення провадження по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2013 року позовні вимоги підтримав в частині стягнення пені та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.02.2013 року позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», далі по тексту - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3556-ОД (далі по тексту - Договір).

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.09.2009 року до 31.07.2012 року включно (п. 10.1. Договору).

Суду не надано жодних доказів припинення дії Договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - приміщення та частину даху (далі - Майно), площею 32,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, що перебуває на балансі Дніпропетровського державного аграрного університету (далі - Балансоутримувач).

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плати за перший місяць оренди - вересень 2009 року становить 4 272,06 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні

-50 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 2 136,03 грн.

-50 % балансоутримувача у розмірі 2 136,03 грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за три (базових) місяці оренди, який вноситься в рахунок за три останні місяці оренди.

Згідно з п. 5.3. Договору орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

01.09.2009 року на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно, на підтвердження чого позивач надав суду Акт приймання-передачі майна від 01.09.2009 року (копія Акту міститься в матеріалах справи).

25.09.2012 року Додатковою угодою сторони внесли зміни в Договір, а саме п. 3.1. Договору - орендна плата за базовий місяць серпень 2011 становить 6 401,09 грн.; п. 3.6. Договору - орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні по 50% кожному, а саме по 3 200,54 грн.

Спір вини у зв'язку з тим, що на думку позивача відповідач має заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати в розмірі 11 749,58 грн. та 6 408,09 грн. завдатку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 749,58 грн. -основного боргу та 6 408,09 грн. - завдатку не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 11 749,58 грн. - основного боргу та 6 408,09 грн. - завдатку було сплачено відповідачем, на підтвердження чого відповідач надав суду платіжні доручення: № 27703 від 28.10.2009 року на суму 4 272,06 грн., № 21464 від 21.08.2009 року на суму 2 136,03 грн., № 11091 від 16.11.2012 року на суму 3 203,66 грн., № 11089 від 16.11.2012 року на суму 8 545,74 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що 11 749,58 грн. - основного боргу та 6 408,09 грн. - завдатку було сплачено відповідачем ще до порушення провадження по справі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 11 749,58 грн. та 6 408,09 грн. - завдатку не підлягають задоволенню у зв'язку з їх сплатою ще до порушення провадження по справі.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 513,65 грн. пені також не підлягають задоволенню, оскільки вони є правовим наслідком наявності основного боргу та стягнення його, а тому за відсутності підстав для такого не можуть бути задоволені.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 18.02.2013 року.