Court ruling № 29332953, 13.02.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/58546/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012

у справі № 2а-11362/10/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Одесем" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Бєлицької І.В.,

відповідача -Шестакова М.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 26.05.2010 № 0000352606/0 та від 26.05.2010 № 0000362306/0.

На вказані судові акт ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про порушення судами, зокрема, приписів підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.2.1, 7.2.6, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та просить відмовити у задоволенні позову Товариства, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009, оформлену актом від 12.05.2010 № 242/23-6/24926423. За наслідками цієї перевірки податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 7 731 892,50 грн. (у тому числі 5 154 595 грн. за основним платежем та 2 577 297,50 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2010 № 0000362306/0, а також податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 15 396 086 грн. (у тому числі 7 698 043 грн. за основним платежем та 7 698 043 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2010 № 0000352306/0.

Підставою цих донарахувань став висновок податкового органу про незаконне врахування позивачем при визначенні бази оподаткування податку на прибуток витрат на оплату товарів та послуг, понесених в рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Компанія Інтерсолар»та з приватним підприємством «БН-Техстан», та безпідставне включення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості цих товарів та послуг. Зазначений висновок податкової інспекції ґрунтується на відсутності у позивача необхідних первинних документів на підтвердження зазначених витрат на час проведення перевірки.

У розгляді справи судами було з'ясовано, що відсутність відповідних первинних документів у Товариства була спричинена їх викраденням у жовтні 2009 року; про факт крадіжки позивач повідомив Шевченківський РУ ГУ МВС України в м. Києві, що підтверджується талоном-повідомленням від 22.10.2009 № 33.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з абзацами четвертим, п'ятим, шостим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Підпунктом 5.2.6 пункту 5.2 цієї ж статті Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Згідно з пунктом 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, у разі втрати або знищення первинних документів, облікових регістрів та звітів суб'єкт господарювання повинен письмово попередити про це правоохоронні органи, наказом призначити комісію для встановлення переліку відсутніх документів і розслідування причин їх утрати чи знищення та направити державній податковій інспекції результати роботи комісії, оформлені відповідним актом в 10-денний термін від дня його складання.

Аналіз наведених законодавчих положень свідчить на користь висновку про те, що сама по собі відсутність у платника підтверджувальних документів у зв'язку з їх втратою (викраденням) не може розглядатися як підстава для висновку про невідповідність витрат платника критерію документальної підтвердженості.

У розглядуваному випадку судами було встановлено вжиття позивачем необхідних заходів для відновлення викрадених первинних документів; за наслідками дослідження висновку судово-бухгалтерської експертизи у кримінальній справі № 55-3428 суди встановили факт відновлення Товариством необхідних підтверджувальних документів, які слугували підставою для формування даних його податкової звітності.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції вважає правильними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо незаконності оспорюваних донарахувань.

Не можна визнати правильними і посилання ДПІ на факт анулювання реєстрації контрагента позивача (приватного підприємства «БН-Техстан») платником ПДВ за актом податкового органу від 18.09.2008. Адже в акті перевірки зазначено про факт здійснення позивачем господарських операцій з цим контрагентом у грудні 2007 року, тобто у період наявності у названого постачальника необхідного обсягу податкової правосуб'єктності. За умови невстановлення податковим органом порушень податкової дисципліни з боку позивача у взаємовідносинах з цим постачальником, що вплинуло на податковий облік Товариства та стан його розрахунків з бюджетом, саме по собі подальше скасування реєстрації цього контрагента платником ПДВ не може спричиняти негативні податкові наслідки для позивача.

За таких обставин суди цілком обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Товариства.

Твердження ДПІ, викладені у касаційній скарзі, не спростовують покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень висновків судів, а спрямовані на переоцінку установлених судами обставин справи, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 у справі № 2а-11362/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько