Court ruling № 29328793, 28.01.2013, Kharkiv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 р.Справа № 2а-10486/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-10486/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ГЕЛІОС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ГЕЛІОС» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 10.09.2012 року за №0007862305 (форма Р).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 10.09.2012 року за №0007872305 (форма В4).

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 966, 54 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на приписи Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації, а також є платником податку на додану вартість та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Відповідно до наказу відповідача від 13.08.2012 року за №1201 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам та їх реальності та повноти відображення в обліку з ФОП ОСОБА_1.

За результатами вищевказаної перевірки відповідачем було складено акт від 22.08.2012 року за №3323/2201/14086360, яким встановлено порушення позивачем положень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі вищевказаного акту відповідачем були ухвалені податкові повідомлення - рішення за №0007862305 від 10.09.2012 року відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 72603, 75 грн., з яких 58083 грн. за основним платежем та 14520, 75 грн. штрафні санкції,

Крім цього за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України та податкове повідомлення - рішення №0007872305 від 10.09.2012 року відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24050, 00 грн., за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.4, ст. 201 ПК України.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості оскаржуваних рішень відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 14.1.181 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з цим кодексом.

Також відповідно до ст. 14.1.156 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно ст. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також відповідно до ст.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 зазначеного кодексу)

Відносно висновків акту перевірки позивача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій із платником податків та зборів ФОП ОСОБА_1 на підставі інформації щодо неможливості підтвердження іншими податковими органами реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 з яким був укладений договір підряду.

До матеріалів справи були надані слідуючі копії первинної бухгалтерської документації: договірна ціна, відомості ресурсів, локальна смета, розрахунок №1-2, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат за червень 2011 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, відомість до акту приймання №1 за червень 2011 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат за серпень 2011 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, відомість до акту приймання №2 за серпень 2011 року, розрахунок №1-2 загальновиробничих витрат до акту №2 за серпень 2011 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат за жовтень 2011 року, акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, розрахунок №1-2 загальновиробничих витрат до акту №3 за жовтень 2011 року, відомість ресурсів до акту приймання за №3 за жовтень 2011 року, платіжне доручення №543, видатковий касовий ордер від 01.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 02.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 03.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 04.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 05.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 05.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 09.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 10.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 11.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 12.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 15.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 16.08.2011 року, видатковий касовий ордер від 17.08.2011 року, податкова накладна від 31.08.2011 року, договір оренди за №145, акт прийому - передачі від 01.08.2011 року, договір оренди за №147, акт прийому - передачі від 01.05.2012 року.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення господарських операцій, оскільки фактично відбувся рух активів у позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги, щодо відсутності у позивача факту реальності вчинення господарських операцій із ФОП ОСОБА_1, за серпень 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для висновку відповідача про відсутність у позивача реальності вчинення господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 слугував акт від 21.06.2012 року за №359/172/НОМЕР_1 за висновками якого відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом не містить ознак реальності.

Колегія суддів, вважає вищезазначену позицію податкового органу необґрунтованою, оскільки наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку доказують здійснення господарської операції.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-10486/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2013 р.