Decision № 29319861, 11.02.2013, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.13 Справа№ 5015/5275/12

За позовом: Прокурор Сихівського району міста Львова в інтересах держави Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області в особі підприємства Львівської виправної колонії №48 управління Державної пенітенціарної служби України, м.Львів

До відповідача: Приватного підприємства «Центуріон С», м. Львів

Про стягнення 4 303,05 грн.

В судове засідання з'явились:

від прокурора: Телюк Г.В (посвідчення №005502 від 29.09.2012 р.)

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Торська І.В.

Суть спору: подано позов Прокурором Сихівського району міста Львова в інтересах держави Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області в особі підприємства Львівської виправної колонії №48 управління Державної пенітенціарної служби України до відповідача Приватного підприємства «Центуріон С» про стягнення 4 303,05 грн.

В судовому засіданні 03.01.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у своєму позові та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 11.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

04.01.2010 року між Підприємством Львівською виправною колонією № 48 (Власник) та Приватним підприємством «Центуріон - С» був укладений договір про партнерство та співпрацю № 18 строком на один рік.

На виконання умов договору позивач забезпечив відповідача нежитловим приміщенням для здійснення підприємницької діяльності, загальною площею - 33,4 кв. м., за яке відповідач зобов'язувався щомісячно проводити оплату в розмірі 1 002, грн., однак свої договірні зобов'язання виконав частково заборгувавши позивачу 4 303,05 грн.

Позивачем відповідачу 17.06.2011 року була направлена Претензія №3339 від 17.06.2011 р. про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість складає 4 303,05 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 48 від 04.01.2010 року позивач забезпечив відповідача нежитловим приміщенням, загальною площею - 33,4кв.м., яке підприємством Львівської ВК №48 не використовується за призначенням, за адресою: м.Львів, вул. Хуторівка, 2, що підтверджується Актом приймання - передачі від 04.01.2010 року, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін (а.с.7)

Відповідно до п. 3.1 та п.3.2 Договору №48 за надані Договором послуги Замовник виплачує Власнику щомісячно до 20го числа 1 002,00 грн. у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Підприємства ЛВК № 48, або безпосередньо в касу.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 4 303,05 грн.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем відповідачу 17.06.2011 року була направлена Претензія №3339 від 17.06.11р. про оплату решти заборгованості в розмірі 4 303,05 грн., яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

А відтак, сума заборгованості в розмірі 4 303,05 грн. яка виникла у відповідача перед позивачем згідно договору №48 від 04.01.10 р., підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1609,50 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Центуріон С» (79000, м. Львів, вул. Наукова, 50 кв.10, код ЄДРПОУ 31588985) на користь Державного підприємства «Підприємство Львівської виправної колонії управління державної пенінтеніціарної служби України у Львівській області (№48)» (79031, м. Львів, вул. Хуторівка, 2, код ЄДРПОУ 08680477) - 4 303,05 грн. - основного боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства Центуріон С» (79000, м. Львів, вул. Наукова, 50 кв.10, код ЄДРПОУ 31588985) в дохід державного бюджету України (п/р 31215206783006 в ГУДК у Львівській області, МФО825014, отримувач: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, код платежу 22030001) - 1 609,50 грн. - судового збору.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.02.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.