Court ruling № 29282391, 13.02.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/622/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"13" лютого 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

при секретарі Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про забезпечення позову у справі за його адміністративним позовом до Підприємства споживчої кооперації «Трансзатторг» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств про стягнення сум фактичних витрат на виплату пенсій,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові звернулось до суду з адміністративним позовом до Підприємства споживчої кооперації «Трансзатторг» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств про стягнення сум фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах згідно пункту "6"- "3" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 2116 грн. 05 коп.

Разом з позовною заявою позивачем до суду подано клопотання про забезпечення позову, в якому останній просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на рахунки відповідача.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла до суду заява в якій він просив розглядати клопотання про забезпечення позову без його участі.

Відповідно до частини третьої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові питання про забезпечення адміністративного позову.

Судове засідання здійснювалось в порядку передбаченому ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подане клопотання, суд знаходить його таким, що не підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З аналізу наведеної статті вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, яке допускається на протязі всього терміну розгляду справи, є обґрунтоване клопотання сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд у кожному з випадків, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосовуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більше шкоди, ніж та якій можна запобігти.

Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проте, позивач, звернувшись із клопотанням про забезпечення позову, не навів обставин, які б свідчили про наявність передбачених статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для забезпечення позову та не надав жодних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, суд зазначає, що статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено два способи забезпечення позову: зупинення дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчинення певних дій.

Однак, вищевказана стаття не містить такого способу забезпечення позову як накладення арешту на рахунки відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про забезпечення позову, необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 117, 118, 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про забезпечення позову - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строк, передбачений статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.І. Соломко