№ 290651, 04.12.2006, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.11.06р.

Справа № А25/366-06

За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпроелектротехсервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7578,57 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Секретар Бугрім Г.О.

Представники сторін:

від позивача: Бичкова С.І., довіреність №03-06/23 від 11.01.06р.

відвідповідача: Бабич Н.І., довіреність б/н від 02.11.06р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17.11.2006р. просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 6078,57грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх обов’язків по сплаті штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями).

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсягу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно звіту відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік” середньооблікова чисельність працюючих чоловік на підприємстві склала 14 осіб; фонд оплати праці –212200,00 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника –15157,00 грн., чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4%-го нормативу –1 особа; середньооблікова чисельність штатних працівників-інвалідів облікового складу - 0 осіб.

Позивачем, на підставі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом в розмірі 6078,57 грн., виходячи з 1-го робочого місця, фактично не зайнятого інвалідом у звітному періоді та часткової оплати заборгованості відповідачем.

Відповідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, що була чинною у 2005р. (надалі також - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

На підприємстві відповідача кількість працюючих інвалідів у 2005р. була менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, що не оспорюється відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем у 2005р. направлялися звіти про наявність вільних робочих місць до Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, однак у зазначених звітах за формою 3-ПН відповідач не вказував про потребу у працівниках інвалідах, що підтверджується листом Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська № 718 від 18.05.2006р.

Не надано відповідачем доказів і про звернення до інших органів, визначених у ст. 18 Закону з питань потреби у працівниках інвалідах, створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів, визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів, розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями), ст. 17-19, 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Дніпроелектротехсервіс»(м. Дніпропетровськ, вул.. Горяна, 69, п/р 26004119858001 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31793868) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 60, к. 18, р/р 31211230600005 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЗКПО 25005978) заборгованість у сумі 6078,57грн.

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.

Суддя

А.Є. Чередко