Court ruling № 28965513, 24.01.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ К-25690/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БТА БАНК»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010

у справі № 9/715

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Відкритого акціонерного товариства «Український кредитно-торговий банк»

третя особа Приватне підприємство «Грейн»

про стягнення 1040242,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Український кредитно-торговий банк»(далі по тексту -відповідач, ВАТ «Український кредитно-торговий банк») про стягнення 1040242,78 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП «Грейн»в процесі імпорту товарів на митну територію України при оформленні митних декларацій було надано органам митного контролю 25 податкових векселів за податковими зобов'язаннями підприємства на загальну суму 1040242,78 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 01.10.1997 затверджено Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку аваль - вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя.

Відповідачем було здійснено гарантійні написи на 23 податкових векселях.

ПП «Грейн»мало погасити відповідні векселі на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, проте зобов'язання виконано не було.

Відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» комерційні банки, що вчинили гарантійний напис шляхом авалю на податковому векселі зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.11.2006 по справі 46/393 А, за яким стягнуто на користь держави 4719509,57 грн заборгованості з податку на додану вартість, яке набрало законної сили і, на підставі акту перевірки правильності обчислення і достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість від 24.11.2005 №138/23-11-31405624 ДПІ у Печерському районі м. Києва донараховано ПП «Грейн»податкові зобов'язання та оформлені, у зв'язку з цим, податкові повідомлення-рішення від 06.05.2006 №0000662311/2 у сумі 18900,00 грн., від 06.05.2006 №0002412311/2 у сумі 4478399,00 грн. Податковою службою направлялися попередньо перша податкова вимога від 17.04.2006 №1/2876 та друга від 26.05.2006 №2/4279. Станом на 20.07.2006 консолідований борг з податку на додану вартість ПП «Грейн»становив 4719509,57 грн.

З підстав не виявлення боржника та його майна, виконавчий лист на виконання зазначеного рішення Господарського суду м. Києва повернуто стягувачу без виконання.

Позивач листами від 29.05.2006 та від 16.06.2006 двічі звертався до відповідача з вимогою виконати зобов'язання аваліста за податковими векселями ПП «Грейн». Проте, як встановлено судами, відповідачем не вчинились жодних дій, адже на думку відповідача йому повинна бути направлена податкова вимога.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідності до пункту 1.16. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) встановлено, що податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Абзацами 2, 3, 10 пункту 11.5 статті 11 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк; порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання пункту 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України ( далі по тексту - Порядок).

Абзацами 4, 5, 6 пункту 19 Порядку встановлено, що: сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою; комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Отже, податковий вексель є векселем, обіг якого врегульовано загальними нормами Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі по тексту - Уніфікований закон) та особливостями встановленим Законом про ПДВ.

У відповідності до статей 30, 31, 32, 77 (які застосовуються до простих векселів) Уніфікованого закону платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами «вважати за аваль»або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. У випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.

У відповідності до пункту 2 статті 75 простий вексель повинен містити безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей.

Згідно з п. 1.16 Закону №168/97-ВР, податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом.

Судами вірно зазначено, що доводи відповідача про необхідність отримання ним податкової вимоги безпідставні. Податкова заборгованість за векселем є заборгованістю векселедавця. Банк є авалістом, і виконує лише функцію забезпечення обов'язку векселедавця - сплатити нічим не обумовлену суму коштів, визначену у векселі.

Відповідно до пункту 1.16 статті 1 Закону №168/97-ВР є те, що мова про податкову заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу стосується виключно векселедавця. Відносно аваліста Законом №168/97-ВР пунктом 1.16 та 11.5 встановлено порядок, у відповідності до якого протест податкового векселя не здійснюється, а банк аваліст, в силу Уніфікованого закону та Закону №168/97-ВР зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

За Законом №168/97-ВР та Порядку єдиною умовою, яка спричиняє обов'язок сплати суми грошей за векселем є його непогашення векселедавцем у строк, вказаний у векселі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач повинен виконати своє зобов'язання як аваліст за векселем безумовно та в повному обсязі, не дивлячись на те, чи вчинив векселедержатель усі дії з приводу погашення податкового боргу, чи ні.

Законом №168/97-ВР та Порядку встановлено єдиний критерій погашення векселя векселедавцем у строк, порушення якого спричиняє обов'язок аваліста здійснити сплату грошових коштів за векселем. Як Закон №168/97-ВР так і Уніфікований закон не передбачають жодних умов звільнення аваліста від виконання свого обов'язку сплатити за векселем визначену останнім суму коштів (за виключенням дефекту форми векселю), та поряд з цим, не ставлять умовою виконання авалістом зобов'язань в залежності від можливості чи неможливості виконання зобов'язання безпосередньо векселедавцем.

Отже, суди дійшли до правильного висновку, що позивачем належним чином встановлено факт несплати податкового зобов'язання векселедавцем з ПДВ, відповідно, по наданим податковим векселям, повідомлено про це аваліста, який зобов'язаний виконати свої зобов'язання за податковим векселем в силу закону.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БТА БАНК»відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді С.Е. Острович М.О. Федоров