Court ruling № 28965502, 24.01.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ К-7469/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Петролеум»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010

у справі № 32/523-17/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Петролеум»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Петролеум»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Укр-Петролеум») звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.08.2005 №0000532316/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 по 30.06.2004, за результатами якої складено акт перевірки від 29.03.2005 №14/1/23-16/30264203.

На підставі зазначеного акта перевірки та за результатами розгляду скарг позивача у процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.03.2005 №0232316/0, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.08.2005 №0000532316/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 904395,00 грн., в тому числі: основний платіж 602930,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 301465,00 грн.

Позивач оспорює вказане податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 903801,00 грн., в тому числі: 602534 грн. основного платежу та 301267 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією.

Отже, наведеною нормою визначено підстави для оподаткування таких операцій ПДВ за нульовою ставкою: вивезення товару за межі митної території саме платником та наявність належно підтвердженого факту вивезення товару, тобто переміщення такого товару через митний кордон України.

Порядок оформлення вантажної митої декларації регламентований Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 N 574 (далі по тексту - Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари, транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України , митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів, інших платежів.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 N30, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24.09.1997 N443/2247 (далі по тексту - Інструкція) і наведена в них інформація відповідає дійсності.

З огляду на викладене, встановленню підлягає як факт належного оформлення вантажно-митної декларації, так і факт вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з Інструкцією у графі 8 «Одержувач» зазначаються відомості про одержувача товарів, якщо це іноземна юридична особа - її найменування та місцезнаходження.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт вивезення товару за митну територію України, а тому позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Петролеум»відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді С.Е. Острович М.О. Федоров