№ 28964673, 30.01.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 1570/7351/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Навроцька І.С. (по довіреності)

представник відповідача - Сокол Д.В. (по довіреності)

представник відповідача - Боровець Ю.В. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Таврія Плюс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000422600 від 08.11.2012 року та стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось приватне підприємство «Таврія Плюс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000422600 від 08.11.2012 року та стягнення судових витрат.

У судовому засіданні 24.01.2013 року представник позивача підтримала у повному обсязі позовні вимоги та просила їх задовольнити, в обґрунтування позовних вимог зазначила, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та неперевіреними. Податкове повідомлення - рішення №0000422600 від 08.11.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що воно винесено незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.2-8 т.І).

Представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, пояснивши, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.91-94 т.VI). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області також не погодилась з вимогами ПП «Таврія Плюс» та просила у задоволенні позовних вимог відмовити, зіславшись на обґрунтування представника СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

На підставі наказу №303 від 25.10.2012 року (а.с.9-10 т.І) та повідомлення №64 від 25.10.2012 року (а.с.11 т.І) СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПП «Таврія Плюс», за результатами якої було складено акт «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Таврія Плюс» при взаємовідносинах з ФОП «ОСОБА_5.» (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) за період липень 2012 року» від 31.10.2012р. за №158/26-0/31929492/33 (а.с.13-22 т.І).

В акті перевірки встановлено порушення ПП «Таврія Плюс»:

п. 198.1., п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.8, 201.10, 201.14., 201.15 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість за липень 2012р. всього у сумі 58 263,49 грн., у т.ч. по періодах: липень 2012р. - 58 263,49 грн.

Судом також встановлено, що 08.11.2012 року на підставі вказаного Акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення №0000422600 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 58263,49 грн. та за штрафними санкціями в сумі 29131,75 грн., а всього на суму 87 395,24 грн. (а.с.24 т.І).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, приватне ПП «Таврія Плюс» оскаржило його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог ПП «Таврія Плюс», виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт від 31.10.2012р. за №158/26-0/31929492/33, але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини, зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно з положеннями ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

Як зазначено у судовому засіданні представником відповідача, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС отримано акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 з правомірності декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту податку на додану вартість за липень 2012 року» від 28.09.2012р. №2400/17-2/НОМЕР_1. За період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. ОСОБА_5 задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 181224,04грн. та встановлено, що податкове зобов'язання за липень 2012 року по контрагенту ПП «Таврія Плюс» в сумі 181224,00 грн. виникло за рахунок реалізації морепродуктів (солоні, сушені) згідно з договором поставки від 01.01.2010 р. № 14. ФОП ОСОБА_6 в ході перевірки не доведено факт продажу морепродуктів (солоні, сушені, тощо) покупцям, а саме: не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, трудові ресурси та ін. Таким чином, оскільки у ФОП ОСОБА_6 відсутні у достатній кількості трудові ресурси та умови для ведення господарської діяльності відповідно до частини 1.5 статті 203. пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України угоди по вищезазначеним підприємствам є нікчемні. Вчинені правочини не могли спричинити реального настання наслідків всупереч пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України та послуги по вищезазначеним підприємствам не були надані в порушення статті 901, 902. 905 Цивільного кодексу України. Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2012р. ПП «Таврія Плюс» встановлено розбіжність по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 на загальну суму податку на додану вартість - 58263,49 грн., у т.ч. по періодах: липень 2012р. - 58263,49 грн.

В порушення п. 185.1 ст. 185. ст.186. ст.187, п. 188.1. ст.188 . ст.196. ст.197 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_6 було занижено податкові зобов'язання, що в свою чергу призвело до безпідставного завищення податкового кредиту ПП «Таврія Плюс» на загальну суму 58263,49 грн., у т.ч. по періодах: липень 2012р. - 58263,49 грн., з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між ПП «Таврія Плюс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір поставки №14 від 01.01.2010 року. На виконання вказаного договору ПП «Таврія Плюс» надавало ФОП ОСОБА_5 замовлення на поставку товарів (а.с.26-37 т.І).

Зазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, та не спростовується відповідачем, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договорів, сторонами були належним чином оформлені податкові та видаткові накладні.

Судом також встановлено, що на підставі замовлень за видатковими накладними ФОП ОСОБА_5 поставила позивачу товари у вигляді солених сушених морепродуктів у липні 2012 року на загальну суму 349 580,44 грн., в тому числі ПДВ - 58263,49 грн.

Поставлений товар ПП «Таврія Плюс» оприбутковано згідно з прибутковими накладними головного складу, іногородніх філій та складів, оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень №496082 від 08.08.2012 року та №544518 від 03.09.2012 року.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, вказані товари Позивач в подальшому реалізував у роздріб через мережу магазинів «Таврія Плюс», тобто використав їх у своїй господарській діяльності.

Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені товарно-транспортні накаладні.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача на висновки актів перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС №2400/17-2/НОМЕР_1 від 28.09.2012 року, якими встановлені порушення з боку ФОП ОСОБА_5 та зроблений висновок, що правочин укладений ФОП ОСОБА_5 є нікчемним, який хоча пов'язаний з взаємовідносинами ПП «Таврія Плюс» з зазначеним контрагентам, але не можуть бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства, саме ПП «Таврія Плюс», оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошено, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, товар придбаний у ФОП ОСОБА_5, позивач в подальшому реалізував у роздріб через мережу магазинів «Таврія Плюс», тобто використав їх у своїй подальшій господарській діяльності.

Таким чином, на думку суду, обставини одержання економічного ефекту, за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

У судовому засіданні представник відповідача не зміг надати пояснення, в чому саме полягає порушення позивачем п.п. 201.14 та 201.15 ст. 201 ПК України.

Крім того, з пояснень позивача вбачається та не спростовано представником відповідача, що запит про надання необхідних документів для проведення перевірки позивачу не направлявся, тому не було можливості надати всі первинні документи для вивчення. У видаткових накладних на товар зазначені адреси безбалансових філій підприємства, які отримували товар через головний склад, тому невірним є висновок про неможливість контрагента доставити товар до позивача. Ветеринарні документи та сертифікати якості після доставки товарів знаходились у позивача, який в подальшому реалізовував продукцію в мережі філій, та не повинні були залишатися у контрагента, тому відсутність таких документів, як встановлено перевіркою ФОП ОСОБА_5 не може бути підставою для зроблених висновків.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що перевіркою для підтвердження податкового кредиту позивача не було проаналізовано належно оформлені податкові накладні. При цьому, відповідачем не спростовано наявність, достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивача та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки від 31.10.2012р. за №158/26-0/31929492/33, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «Таврія Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС №0000422600 від 08.11.2012 року, яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства «Таврія Плюс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби №0000422600 від 08.11.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Таврія Плюс» ( код ЄДРПОУ 31929492, р/р 26002221811 в ПАТ «Марфін Банк», МФО 328168) судовий збір у розмірі 873 (вісімсот сімдесят три) гривні 95 коп.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30 січня 2013 року

Суддя Бутенко А.В.

.