№ 2896346, 26.02.2008, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.02.2008 р.                                                                                                     № 8/146

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом: Акціонерного страхового товариства «Бусін»

До відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

Про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін

від позивача: Пчелінцева Ф.І. за дов. від 17.09.2007 р.

від відповідача: Шаліна С.І. за дов. № 1650/9/10-110 від 27.09.2007 р., Музиченко Ю.В. за дов. № 105/9/10-110 від 18.01.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

          Акціонерне страхове товариство «Бусін»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлення-рішення № 0000244320/0 від 21 травня 2007 року про донарахування податку на прибуток в розмірі 69448,01 грн., в т.ч. 23194,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000244320/1 від 02 серпня 2007 року про донарахування податку на прибуток в розмірі 69448,01 грн., в т.ч. 23194,34 грн. штрафних (фінансових санкцій).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки № 420/43-20/19492371 від 10.03.2007 р.., на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам та суперечить вимогам чинного законодавства, вказує на те, що відповідачем неправомірно було донараховано податку на прибуток в розмірі 69448,01 грн., в т.ч. 23194,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій. На підтвердження своєї позиції позивач зазначив, що отримані ним кошти є компенсацією непрямих збитків експлуатанта, які у відповідності до положень ст. 9 Закону України «Про страхування»вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

          Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем були порушені вимоги п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.3.1, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому відповідачем правомірно було донараховано податок на прибуток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлення-рішення № 0000244320/0 від 21.05.2007 р. та № 0000244320/1 від 02.08.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

За результатами виїзної планової перевірки податковим органом було складено акт № 420/43-20/19492371 від 10.03.2007 р. «Про результати виїзної планової перевірки Акціонерного страхового товариства «Бусін»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.12.2006 року».

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000244320/0 від 21.05.2007 р., яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання 69448,01 грн. в т.ч. основний платіж –46298,67 грн., штрафні (фінансові) санкції –23149,34 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками акту та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000244320/1 від 02 серпня 2007 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання 69448,01 грн. в т.ч. основний платіж –46298,67 грн., штрафні (фінансові) санкції –23149,34 грн.

Позивач вважає висновки викладені в акті перевірки неправомірними, вказуючи на те, що посилання податкового органу на порушення позивачем п.4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними, оскільки правила оподаткування страхової діяльності вказаним Законом віднесено до операцій особливого виду.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що отримані ним кошти є компенсацією непрямих збитків експлуатанта, які у відповідності до положень ст. 9 Закону України «Про страхування»вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

В додатку від 26.06.2003 р. до договору обов’язкового страхування повітряних суден № 15-03/ВС від 26.06.2003 р. передбачені умови додаткових платежів, які застосовуються до першого розділу договору (втрата або шкода, заподіяна повітряному судну).

Зазначеними умовами встановлено, що дія страхового захисту розширюється відповідно до параграфу, який передбачає оплату будь-яких розумних витрат, що здійснені в процесі спроби або фактичного підняття, переміщення, усунення або знищення уламків застрахованого повітряного судна.

Таким чином, позивач вважає, що твердження відповідача стосовного того, що позивачем здійснено страхове відшкодування по випадку, який настав поза межами дії страхового захисту є таким, що не відповідає фактичним обставинам.

Суд не погоджується з позицією позивача та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В ході перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків були встановлені порушення Акціонерним страховим товариством «Бусін»норми п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.3.1, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 24.12.1994 р. № 334 в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 46298,67 грн., в т.ч.: 2004 р. –43012,76 грн., 2005 р. –1365,32 грн., 2006 р. –1920,59 грн.

За результатами перевірки фінансових операцій, регламентованих Положенням про банк сумнівних фінансових операцій, які проводились за участю Акціонерного страхового товариства «Бусін», складена довідка № 5/35-40/19492371 від 07.05.2007 р. про результати планової виїзної перевірки правильності та повноти відображення доходів страховика, які підлягають декларуванню у ІІ, ІІІ розділах Декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, своєчасності сплати податку на прибуток від страхової діяльності та діяльності іншої ніж страхова, від операцій страхування Акціонерним страховим товариством «Бусін»повітряного судна ІЛ.-76 з Авіакомпанією «Азов-Авіа», перестрахування з ВСАТ «Інгосстрах» та здійснення виплат при настанні страхового випадку, за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2006 р.

Між Акціонерним страховим товариством «Бусін»(страховик) та Авіакомпанією «Азов-Авіа»(страхувальник) було укладено договір обов’язкового страхування повітряних суден № 15-03/ВС від 26.06.2003 р.

Даним договором не були визначені конкретні повітряні судна, які страхуються, а також страхові суми, визначені лише загальні умови страхування.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати страхову суму, яка встановлена цим договором.

Відповідно до п. 2.5. договору, договір страхування підтверджується страховими Сертифікатами, в яких зокрема, вказується перелік страхових ризиків.

Згідно з додатком від 25.08.2003 р. № 3 до договору № 15-03/ВС та страхового сертифікату № 2373/ВС застраховано повітряне судно ІЛ.-76Д, бортовий № ІЖ-2УА на період з 24.08.2003 р. по 23.09.2003 р. на страхову суму в розмірі 1470000 дол. США, з зазначенням меж дій страхового полісу, які не розповсюджуються на даний страховий договір, у разі перебування повітряного судна на стоянці в Азербайджані в нічний час.

Згідно з додатком від 24.09.2003 р. № 5 до договору № 15-03/ВС термін дії страхування подовжується з 24.09.2003 р. по 23.08.2004 р., додаткова страхова премія становить 25895 дол. США (строки сплати не зазначені), географічні межі дії страхового захисту: всі регіони світу за виключенням Північної Америки, зон бойових дій та військових конфліктів, які наведені в застережені Пакистан, Ємен, Ізраїль та країни, які знаходяться під санкціями ООН, але включаючи польоти до Іраку та Афганістану, і технічні зупинки в Алжирі, Анголі, Ефіопії, ДРК, Азербайджані, Лівії і Судані, за умови, що в Іраку, Афганістані, Алжирі, Анголі, ДРК, Азербайджані, Лівії і Судані ПС не буде знаходитьсь на стоянці в нічний час.

У вищевказаному додатку зазначено, що сертифікат № 2373/ВС від 22.08.2003 р. змінено на сертифікат № 2373/ВС-Д (від 24.09.2003 р.).

Відповідно до додатку від 24.09.2003 р. № 5 до договору № 15-03/ВС та страхового сертифікату № 2373/ВС застраховано повітряне судно ІЛ-76ТД, бортовий № ІЖ-2УА на період 24.08.2003 р. по 23.09.2003 р. з зазначенням меж дій страхового полісу, які також не розповсюджуються на даний страховий договір, у разі перебування повітряного судна на стоянці в Азербайджані в нічний час.

На підставі договору оренди від 05.02.2002 р. № 9/02 між Головним командуванням ВПС ЗС України (в/ч А-0155) –орендодавець та ТОВ «Авіакомпанія Азов-Авіа»- орендар, про експлуатацію повітряних суден, було прийнято рішення ОАО «Ил» від 09.09.2002 р. № 18-76Укр/5109 про перевід літаку ІЛ-76МД № 76684 (заводський № 0063468036) АК «Азов-Авіа»в варіант літаку ІЛ-76ТД.

Для перестрахування ризиків позивачем було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 04.07.2003 р. № 028817 з ВСАТ «Інгосстрах»(Росія, м. Москва).

У ковер-ноті № ИНГ 2373/ВС від 22.08.2003 р. факультативного пропорційного перестрахування з ВСАТ «Інгосстрах»(Росія, м. Москва) повітряного судна ІЛ-76ТД, бортовий № ІЖ-2УА зазначена страхова сума –1470000 дол. США, річний тариф перестрахування –1,6 %, узгоджена премія –4704 дол. США, строк сплати узгодженої премії визначено до 20.09.2003 р., період перестрахування з 24.08.2003 р. по 23.09.2003 р.

В ковер-ноті зазначено, що перестраховуються страхові зобов’язання АСТ «Бусін»визначені страховим сертифікатом № 2373/ВС.

В п. 1 цього ковер-ноту зазначено, що вигодонабувачем є Міністерство оборони України.

Пунктом 4 ковер-ноту передбачено, що об’єкт страхування/перестрахування: страховим випадком є повна загибель або пошкодження застрахованого ВС.

Згідно з п.1.1 додаткової угоди від 19.09.2003 р. № 1 до ковер-ноту від 22.08.2003 р. № ИНГ 2373/ВС строк узгодженої премії перестраховика до 10.10.2003 р., при тому, що у договорі зазначено період страхування по 23.09.2003 р.

Згідно з п.1.2 додаткової угоди від 10.10.2003 р. № 2 страхова премія збільшується на 21560 дол. США.

Таким чином, даний додаток від 10.10.2003 р. до ковер-ноту № ИНГ 2373/ВС від 22.08.2003 р. було складено після того як дія самого ковер-ноту закінчилась.

Як свідчать обставини справи, згідно з повідомленням від 07.04.2004 р. № ВМ/5.40-36 Головної інспекції республіки Азербайджан сталася катастрофа ІЛ-76ТД реєстраційний номер ІЖ-2УА Авіакомпанії «Азов-Авіа».

Пунктом 12 «Претензії третіх осіб»кінцевого звіту аварійного комісару «Ейрклеймс»(Си-Ай-Ес) (Росія, м. Москва) КП8 20412 від 19.05.2004 р. визначено, що для виконання вимог Азербайджанської влади щодо прибирання місця події страхувальник уклав угоду № 1/03/046Ь з Азербайджанським культурним центром м. Санк-Петербургу.

Виконавець зобов’язувався провести розділку літака на місці події, провести екологічну чистку території місця події та виконати зберігання розділених елементів, вартістю послуг 38820 дол. США. Відповідно до п. 14 «Рекомендації»цього звіту, у випадку прийняття страховиком позитивного рішення щодо виплати страхового відшкодування, було рекомендовано врегулювати страхову претензію сплатою суми в повному обсязі, передбаченою полісом КАСКО – 1495000 дол. США, а також відшкодувати витрати страхувальника пов’язані з розділенням літака та прибиранням місця катастрофи в розмірі –38820 дол. США.

На підставі попереднього страхового акту від 19.04.2004 р. № 232 АСТ «Бусін»на рахунок Авіакомпанії «Азов-Авіа»відповідно до платіжного доручення № 465 від 22.04.2004 р. перерахувало страхове відшкодування за прибирання місця події та складання останків 206895,07 грн.

Відповідно до страхового акту АСТ «Бусін»від 03.06.2004 р. № 239/1 завіреного печаткою ВСАТ «Інгосстрах» (Росія, м. Москва), АСТ «Бусін»уповноважує та просить перестраховика ВСАТ «Інгосстрах»виплатити суму відшкодування відповідно до частки відповідальності –98,327759 %, загальна сума –1502369,50 дол. США (1495000 дол. США –5900 дол. США (реалізація уламків) + 38820 дол. США) 98,327759 %) по факту повної загибелі ВС ІЛ-76 ІЖ-2УА внаслідок катастрофи 04.03.2004 р. м. Баку. Страхова сума по ковер-ноту від 22.08.2003 р. № ИНЕ 2373/ВС зазначена –1470000 дол. США.

У ІІ кварталі 2004 р. позивач отримав доход у вигляді отриманих на валютний рахунок коштів 32369,5 дол. США, що в перерахунку на дату отримання коштів становить 172251,04 грн., яка не є сумою відшкодування частки відповідальності по ковер-ноту від 22.08.2003 р. № ИНГ 2373/ВС страхування повітряного судна, так як зазначена страхова сума 1470000 дол. США.

Стаття 982 Цивільного кодексу України визначає істотні умови договору страхування: предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 34 «Порядку та правил проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації», страховим випадком є повна загибель повітряного судна, а також пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Відповідно до договору обов’язкового страхування повітряних суден № 15-03/ВС від 26.06.2003 р. укладеного між позивачем та страхувальником, Авіакомпанією «Азов-Авіа», було погоджено перелік страхових випадків з настанням яких у позивача виникає обов`язок сплатити страхувальнику страхове відшкодування у межах страхових сум зазначених у договорі обов`язкового страхування повітряних суден, в порядку та на умовах даного договору, що не суперечать чинному законодавству України. Додатком від 26.06.2003 р. до договору обов’язкового страхування повітряних суден № 15-03/ВС від 26.06.2003 р. позивач розширив перелік своїх зобов`язань перед страхувальником, за згодою другого, передбачивши умови виникнення відповідальності по платежам страхувальника внаслідок застосування першого розділу договору договору (втрата або шкода, заподіяна повітряному судну), в розмірі 15% від вартості (страхової суми) повітряного судна. Таким чином, позивач умовами договору обов`язкового страхування повітряних суден № 15-03/ВС від 26.06.2003 р. передбачив можливість збільшення обсягу відповідальності перед страхувальником до 115% від вартості (страхової суми) повітряного судна, тим самим визначивши межу максимально можливого розміру прямого збитку страхувальника внаслідок настання страхової події.

Додаток від 25.08.2003 р. № 3 до договору № 15-03/ВС та страхового сертифікату № 2373/ВС, що передбачає прийняття на страхування позивачем повітряного судна ІЛ.-76Д, бортовий № ІЖ-2УА, який є невід`ємною частиною зазначеного договору та страхового сертифікату, визначає страхову суму в розмірі 1470000 дол. США, яка, відповідно до умов договору обов’язкового страхування повітряних суден № 15-03/ВС від 26.06.2003 р. та додатку до нього від 26.06.2003 р., включає розмір вартості (страхової суми) повітряного судна та можливе 15-відсоткове збільшення розміру прямого збитку страхувальника внаслідок настання страхової події.

Відповідно до ковер-ноти № ИНГ 2373/ВС від 22.08.2003 р. факультативного пропорційного перестрахування між позивачем та ВСАТ «Інгосстрах»(Росія, м. Москва), щодо передачі частки відповідальності позивача (об`єкт страхування - повітряне судно ІЛ-76ТД, бортовий № ІЖ-2УА), факультативне пропорційне перестрахування здійснюється на умовах оригінального договору обов`язкового страхування повітряних суден № 15-03/ВС від 26.06.2003 р., додатку від 25.08.2003 р. № 3 до нього та страхового сертифікату № 2373/ВС із загальною страховою сумою по предмету перестрахування в розмірі 1470000 дол. США, що включає, відповідно до умов зазначених страхових документів, розмір вартості (страхової суми) повітряного судна та можливе 15-відсоткове збільшення розміру прямого збитку страхувальника внаслідок настання страхової події.

Надання позивачем страхового покриття та страхових сум на інші прямі чи непрямі збитки страхувальнику в договорі страхування не зазначається. А отже, не може бути передано у наступне факультативне пропорційне перестрахування разом з цедованим ризиком. Таким чином, обґрунтування позивачем своїх вимог є не вмотивованим, а отже максимальний розмір перестрахового відшкодування перестраховиком позивачу має складати відповідну частку від страхової суми, але не більше 100% страхової суми за договором страхування.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 зазначеного вище Закону, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000244320/0 від 21 травня 2007 року про донарахування податку на прибуток в розмірі 69448,01 грн., в т.ч. 23194,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000244320/1 від 02 серпня 2007 року про донарахування податку на прибуток в розмірі 69448,01 грн., в т.ч. 23194,34 грн. штрафних (фінансових санкцій), не підлягають задоволенню, оскільки спірні повідомлення –рішення прийняті відповідачем відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи фактичні обставини справи.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Акціонерне страхове товариство «Бусін».

Керуючись ст.2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерного страхового товариства «Бусін»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 13.03.2008 р.