№ 28892862, 29.01.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 2а/2570/4002/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Хрущ Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ніжинський хліб» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

24.12.2012 Публічне акціонерне товариство «Ніжинський хліб» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Ніжинська ОДПІ ДПС) і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ ДПС від 29.10.2012 № 0000412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (далі - ПДВ) в розмірі 449 883,75 грн. (за основним платежем 359 907,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 89 976,75 грн.). Свої вимоги позивач мотивує тим, що прийняте Ніжинською ОДПІ ДПС податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 449 883,75 грн. є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагента Приватного підприємства «А-Ліра» (далі - ПП «А-Ліра») товари пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Угода між позивачем та контрагентом, як на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення так і на момент звернення до суду у встановленому порядку недійсною не визнана, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 449 883,75 грн. (основний платіж 359 907,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 89 976,75 грн.) та як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити та зазначив, що Ніжинською ОДПІ ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП «А-Ліра» відображених у декларації з ПДВ за липень 2010 року. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон про ПДВ) та Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкового кредиту за липень 2010 року на 359 907,00 грн. В ході перевірки був використаний акт Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС) від 15.06.2012 № 82/22/34323178 про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «А-Ліра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011. В ході проведення вищезазначеної перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «А-Ліра» господарських операцій через відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень. Також, перевіркою встановлено порушення ст. ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662,664, 902 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Таким чином, позивачем до податкового кредиту за липень 2010 року включено суму ПДВ сплачену в ціні ПП «А-Ліра» за придбання товару, що не підтверджено актом від 15.06.2012 № 82/22/34323178 про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «А-Ліра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, в зв'язку з чим перевіркою не встановлюється реальність факту здійснення господарських операцій позивача з придбання у ПП «А-Ліра» товару, а тому документи отримані позивачем від ПП «А-Ліра» не можуть мати податкових наслідків та як наслідок винесене Ніжинською ОДПІ ДПС податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач 29.07.1997 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 355059 (а.с.32-33).

Згідно довідки АБ № 328420 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД є: 15.81.0 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; 51.36.0 оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; 52.24.0 роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами; 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.90.0 інші види оптової торгівлі (а.с.84).

З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2012 Ніжинською ОДПІ ДПС направлено на адресу позивача лист про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо відносин з ПП «А-Ліра» за період з 01.07.2010 по 31.07.2010 (а.с.78).

27.07.2012 позивачем направлено Ніжинській ОДПІ ДПС документальне підтвердження взаємовідносин з ПП «А-Ліра» (а.с.79).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 10.10.2012 № 29/22, наказу від 10.10.2012 № 681 (а.с.80) та вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП «А-Ліра» відображених у декларації з ПДВ за липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 18.10.2012 № 1047/22-00381054 (далі - акт перевірки) (а.с.9-25).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ та вимог п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за липень 2010 року на суму 359 907,00 грн.

За результатами вищезазначеного порушення позивачем порушено Наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», в результаті чого завищено суму податкового кредиту за липень 2010 року на суму 359 907,00 грн. (рядок Декларації 27).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, в яких останній зазначав, що висновок Ніжинської ОДПІ ДПС щодо нікчемності правочину необґрунтований та має сугубо суб'єктивний характер, а тому вважати, що позивач завищив суму податкового кредиту за липень 2010 року на суму 359 907,00 грн. не має підстав (а.с.26).

На підставі акта перевірки Ніжинською ОДПІ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 № 0000412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 449 883,75 грн. (за основним платежем 359 907,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 89 976,75 грн. (а.с.8).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивачем 05.11.2012 подано скаргу № 412 до ДПС у Чернігівській області, однак рішенням від 23.11.2012 № 1748/10/10-215 ДПС у Чернігівській області залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.58-62).

Судом встановлено, що 01.07.2010 між ПП «А-Ліра» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір № 01/07-6 поставки, відповідно до якого Постачальник передає у власність, а Покупець приймає і оплачує товар (насіння рапсу для технічних умов), ДСТУ 10583-76 на умовах, передбачених в п.4.1 в кількості та асортименті згідно додатків (специфікацій), які є невід'ємною частиною договору. Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками (а.с.45-46). Згідно специфікації № 1 (додаток №1 до договору) загальна суму зобов'язань складає 2 159 442,00 грн., умови поставки: FCA - зерновий склад ТОВ «Овсей», с. Львово, Бериславського району Херсонської області, додаткові умови: специфікація вступає в силу з моменту її підписання і є невід'ємною частиною даного договору (а.с.53).

Виконання даного договору підтверджується видатковою накладною № РН-0000099 від 09.07.2010 на суму з ПДВ 2 159 442,00 грн. (а.с.48), актами прийому-передачі товару від 09.07.2010, відповідно до яких Покупець прийняв, а Продавець передав товар - насіння рапсу для технічних умов, урожаю 2010 року в кількості 705,700 тон на умовах FCA - зерновий склад ТОВ «Овсей», с. Львово, Бериславського району Херсонської області, на виконання умов вищезазначеного договору (а.с.49-50), податковою накладною від 09.07.2010 № 114 на суму з ПДВ 2 159 442,00 грн. (а.с.51-52), а оплата підтверджується платіжними дорученнями № 2901 від 21.07.2010 на суму з 2 000 000,00 грн., № 3577 від 31.08.2010 на суму 34 190,48 грн., № 3815 від 14.09.2010 на суму 2 191,55 грн., № 157 від 11.01.2011 на суму 111 000,00 грн. та № 185 від 12.01.2011 на суму 12 059,97 грн. (а.с.27-31).

В подальшому 09.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональне галузеве підприємство «Інтерсталь» (далі - ТОВ «Інтерсталь») (Комісіонер) та позивачем (Комітент) укладено договір комісії № Р107/2, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок Комітента здійснити реалізацію на експорт насіння ріпака технічного (ДСТУ 10583-76), врожаю 2010 року (далі - товар), який належить Комітенту на правах власності. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (112-115). До даного договору комісії між сторонами укладено додаткові угоди, а саме: 09.07.2010 № 01-01, згідно якої п.1.2.1 договору комісії викладено у наступній редакції: загальна кількість товару, яка підлягає реалізації складає 705,7 тон (а.с.116) та 10.07.2010 № 02-02, згідно якої п.1.2.2 договору комісії викладено у наступній редакції: мінімальна ціна реалізації - 2 885,62 грн. за одну тону на загальну суму не менше 2 036 382,03 грн. Загальна сума реалізації не може змінюватися (а.с.117).

На підставі акту прийому-передачі товару № 1 від 09.07.2010 Комітент (позивач) передав, а Комісіонер (ТОВ «Інтерсталь») прийняв на комісію на території зернового складу ТОВ «Овсей», с. Львово, Бериславського району Херсонської області товар, а саме насіння ріпака технічного (ДСТУ 10583-73), врожай 2010 року на суму 2 036 382,03 грн. (а.с.104).

ТОВ «Інтерсталь» 15.10.2007 зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради, що підтверджується свідоцтвом серії А01 № 014770 (а.с.118), взятий на податковий облік до ДПІ у м. Херсоні, як платник податків - 17.10.2007, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 03.06.2010 № 406/29-117 (а.с.121) та з 24.10.2007 є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 100073269 (а.с.122).

На виконання умов договору комісії 10.07.2010 між ТОВ «Інтерсталь» (Продавець) та Lordnet Import Corp (Покупець) укладено контракт № RS07/10-2 на продаж насіння ріпака, врожай 2010 року, українського виробництва (а.с.105-111).

Виконання контракту підтверджується митною декларацією (а.с.92), актом надання послуг № 13 від 26.07.2010 (компенсація послуг щодо погрузки ріпака) (а.с.94), рахунком № 31 від 29.07.2010 за транспортно-експедиторські послуги та послуги митного брокера (а.с.95) та рахунком № 52 від 16.07.2010 (фумігація ріпака) (а.с.101).

Виконання договору комісії № Р107/2 від 09.07.2010 підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2010 № ОУ-0000018, № ОУ-0000016, № ОУ-0000017, № ОУ-0000023, № ОУ-0000030 (а.с.96-100), звітами Комісіонера № 3 від 22.07.2010 та № 3/1 від 31.08.2010 (а.с.102-103), а оплата підтверджується платіжними дорученнями № 132 від 21.07.2010 на суму 2 000 000,00 грн., № 181 від 31.08.2010 на суму 34 190,48 грн., № 203 від 14.09.2010 на суму 2 191,55 грн., № 187 від 12.01.2011 на суму 34 834,00 грн., № 294 від 18.01.2011 на суму 142 000,00 грн. та № 329 від 19.01.2011 на суму 85 536,44 грн. (а.с.123-128).

З акту перевірки вбачається, що за липень 2010 року позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ в сумі 1 006 885,00 грн.

Підставою для висновків Ніжинської ОДПІ ДПС про порушення позивачем норм Закону про ПДВ є акт ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС від 15.06.2012 № 82/22/34323178 про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «А-Ліра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, яким встановлено ознаки нікчемності правочинів (а.с.63-72).

Необхідно зазначити, що згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був наданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Крім того, посилання Ніжинської ОДПІ ДПС в акті перевірки на ст. ст.203, 215, 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкової накладної, виданої останньому постачальником.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності податкової накладної, що належним чином оформлена.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкової накладної вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за нею зі складу податкового кредиту.

Посилання Ніжинської ОДПІ ДПС на акт ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС щодо контрагента позивача, а саме: від 15.06.2012 № 82/22/34323178 про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «А-Ліра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 (а.с.63-72) не береться судом до уваги, оскільки правочини здійснені між позивачем та контрагентом в передбаченому законом порядку нікчемними не визнані.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та ПП «А-Ліра», останнє було зареєстроване у встановленому законом порядку (а.с.47).

Також необхідно зазначити, що 05.01.2011 Ніжинською ОДПІ ДПС проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 10/23-00381054. Згідно даного акту за вказаний вище період порушень позивачем з приводу декларування податкового кредиту не встановлено (а.с.87-91).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам Ніжинською ОДПІ ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 № 0000412200.

Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 29.10.2012 № 0000412200, яким Публічному акціонерному товариству «Ніжинський хліб» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 449 883,75 грн. (за основним платежем 359 907,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 89 976,75 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Ніжинський хліб» (код ЄДРПОУ 003810154) судовий збір в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 185, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Тихоненко