Decision № 28879008, 26.12.2012, Yuzivskyi District Court of Donetsk City (until 25.04.2025 - Voroshylovskyi District Court of Donetsk City)

0508/12865/2012

Провадження № 2/508/3182/12

Справа 508/12865/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого -судді Орєхова О.І.

при секретарі -Лисенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, посилаючись на наступні обставини.

В період часу з 06.06.2006 р. по 03.12.2009 р. він працював підземним прохідником у відокремленому підрозділі «Шахта ім. М. І. Калініна»державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

03.12.2009 р. через важкі умови праці та отримане професійне захворювання він звільнився за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП. Зазначене підтверджується записами в моїй трудовій книжці.

За період роботи на підприємстві відповідача він отримав хронічне професійне захворювання: «хроническая вертеброгенная пояснично-крестцовая радикулопатия с болевым, мышечно-тоническим, корешковым синдромами».

Рішенням МСЕК йому була встановлена 3 група інвалідності внаслідок професійного захворювання, 40 % ступінь втрати професійної працездатності, протипоказана робота в підземних умовах, важка фізична праця, вимушене положення тіла, робота в 'несприятливих погодних умовах (Довідка до акту огляду МСЕК серії 10 AAA №442276; довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 AAA №030382).

Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 23.10.2009 p., професійне захворювання виникло внаслідок того, що «під час виконання виробничих операцій він за завданням роботодавця піднімав та переміщував (разово) вантажі, чергуючи з іншою роботою (до 2-х разів на годину) - до 45 кг. (при нормі до 30 ).

Статтею 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці" передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, відповідач в порушення законодавства про працю та про охорону праці не створив на його робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, не виконав вимоги ДСП 3.3.1 095-2002 «Державні санітарні правила та норми для підприємств вугільної промисловості», що призвело до виникнення в нього професійного захворювання та встановлення групи інвалідності. Вказані обставини завдали йому моральних страждань, призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінюючи розмір завданої йому моральної шкоди він виходить з того, що через хронічне професійне захворювання він був змушений звільнитися з роботи, що спричинило втрату стабільно високого заробітку. Через це він втратив можливість гідно утримувати свою родину, за характером його захворювання вся домашня робота та питання забезпечення родини лягли на плечі членів його родини, що принижує його честь та гідність. Знайти іншу підходящу для себе роботу він не може, адже йому заборонена важка фізична праця, а в нього робітнича професія. Внаслідок ушкодження здоров'я він потребує регулярного стаціонарного та санаторно-курортного лікування, амбулаторного нагляду в лікарів, постійного прийому лікарських препаратів, дієтичного харчування, яке не можу собі забезпечити в достатній кількості через брак коштів та відсутність роботи. Він змушений обмежувати себе та свою родину в харчуванні, купівлі предметів побуту.

Тривалий час він знаходився на лікуванні (22.09.2010-11.10.2010, 11.04.2011-26.04.2011, 07.12.2011-23.12.2011, 25.04.2012-11.05.2012, 08.10.2012-19.10.2012), чим була порушена його нормальна повсякденна життєдіяльність.

На цей час він постійно відчуваю гострий біль та пожиттєво змушений приймати знеболюючі препарати, кожні півроку проходити стаціонарне лікування. Від постійного болю він став нервовий, роздратований, обмежився у спілкуванні із знайомими та друзями, погіршилися відносини з членами родини.

Зазначене підтверджується документами, доданими до позовної заяви.

Враховуючи викладене, а також виходячи з вимог розумності і справедливості, він оцінює завдану йому моральну шкоду на суму 60 000,00 грн.

Просив суд стягнути з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»код ЄДРПОУ 33161769 на його користь у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 60 000,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 09.11.2012 року в судове засідання не з»явився, надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повому обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення.

Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи належним чином, не сповістив суд про причини своєї відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Так, згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 06.06.2006 року по 03.12.2009 року працював підземним прохідником у відокремленому підрозділі «Шахта ім. М.І. Калініна»державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія». 03.12.2009 року позивач ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою, яка наявна в матеріалах справи.

Встановлено, що за період роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання: «хроническая вертеброгенная пояснично-крестцовая радикулопатия с болевым, мышечно-тоническим, корешковым синдромами».

Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 23.10.2009 pоку, професійне захворювання виникло внаслідок того, що «під час виконання виробничих операцій позивач за завданням роботодавця піднімав та переміщував (разово) вантажі, чергуючи з іншою роботою (до 2-х разів на годину) - до 45 кг. (при нормі до 30 ).

Висновком МСЕК від 01.12.2010 позивачу була встановлена 3 група інвалідності внаслідок професійного захворювання та встановлено 40 % ступінь втрати професійної працездатності, протипоказана робота в підземних умовах, важка фізична праця, вимушене положення тіла, робота в 'несприятливих погодних умовах.

Згідно повторного переогляду позивача висновком МСЕК від 28.11.2012 року позивачу було підтверджено 3 група інвалідності внаслідок професійного захворювання та встановлено 40 % ступінь втрати професійної працездатності, безстроково.

Цим висновком МСЕК позивачу були визначені потреби у додаткових видах допомо ги, а іншим - були рекомендовані заходи по відновленню працездатності.

Згідно з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 переодично знаходився на лікарняному, що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з історії хвороби.

Вказані ушкодження здоров'я позивача призвели до моральних страждань, оскільки у нього порушився нормальний життєвий ритм, він повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя, він позбавлений можливості займатися фізичною працею, допомагати родині по господарству, змушений продовжувати періодично відповідний курс лікування у медичному закладі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди за нормами ст.237-1 КЗпП України, оскільки у спричиненні шкоди здоров'ю позивача наявна провина відповідача, який не створив для нього безпечних умов праці.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховуючи конкретні обставини справи: позивача, у зв'язку з професійним захворюванням, йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності, протипоказана праця в підземних умовах, тяжка фізична праця у зв'язку із захворюванням. Крім того, згідно практики Верховного суду України при відшкодуванні моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, на кожні 10 % втрати працездатності сплачується не більш 3000 грн. Тому суд визначає таке відшкодування у розмірі 12 000 грн., та вважає за необхідне стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та душевних стражданнях, яких особа зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Статтею 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, підлягають частковому задоволенню та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача моральна шкода в сумі 12 000 гривень.

Згідно ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір»підлягають стягненню з відповідача судовий збір в сумі 107,30 гривень на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1168 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 6, 10, 60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 12 000 гривень ( десять тисяч п»ятсот гривень ).

Стягнути з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь держави державне мито у сумі 107,30 гривень ( сто сім гривень тридцять копійок ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленному цим Кодексом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.І. Орєхов