Court ruling № 28834709, 24.12.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" грудня 2012 р. м. Київ К-21121/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Київській області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010

у справі № 2-а-20080/09/0570 (№ 2а-19588/09/0570)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика»

до 1) Державної податкової інспекції в Волноваському районі Донецької області,

2) Головного управління Державного казначейства України в Київській області

про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Діанівська птахофабрика»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за податковою декларацією за грудень 2006 року у сумі 121889 грн.

ГУ Державного казначейства України в Київській області подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 5, п. 7 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 № 451/501/132 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 за № 971/9570, оскільки суди не врахували, що відшкодування не здійснювалося у зв'язку з тим, що до органів держказначейства не надходив реєстр щодо відшкодування податку на додану вартість із включенням до нього позивача, що свідчить про те, що спір виник внаслідок недотримання органами державної податкової служби встановленого механізму відшкодування податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

19.01.2007 позивач надав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2006 року разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення бюджетного відшкодування у сумі 312515 грн. на рахунок платника податків у банку.

Актом перевірки від 19.03.2007 № 196/23-20/30492941 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2007 № 0000182320/0 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за грудень 2006 року на 121903,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 07.06.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2007, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.03.2007 № 0000182320/0 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за грудень 2006 року на 121903,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що з набранням 13.09.2007 законної сили постановою Господарського суду Донецької області від 07.06.2007, у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 121889 грн., яке позивачеві відшкодовано на його рахунок не було. Відтак, враховуючи відсутність передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»підстав для відмови позивачеві у відшкодуванні податку на додану вартість, задоволенні даного позову є обґрунтованим.

Наведені органом держказначейства у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення права позивача на отримання бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Київській області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло