Sentence № 28829218, 04.01.2013, Obolonskyi District Court of Kyiv City

04.01.2013 Справа № 2605/20765/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Прудніка О.А.

при секретарі Сагей Л.І.

з участю прокурора Паламарчука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Магнітогорськ, Челябінської області, громадянина Росії, Росіянина, з вищою освітою, неодруженого, працюючого барменом ТОВ «Стрілецький Пасаж»(код 33488917), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України,

У С Т А Н О В И В:

04.08.2012 року, близько 06 год., під час перебування за адресою: м. Київ, вул. З.Гайдай, 5, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом.

При цьому, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу будинку 5, розташованого по вул. З.Гайдай, в м. Києві, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, підійшов до автомобіля марки «Пежо 405», д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, кулаком руки розбив скло задньої двері з лівої сторони автомобіля, просунувши руку відімкнув замок та відкрив двері вказаного автомобіля, після чого проник до його салону. В подальшому ОСОБА_1 зайняв місто водія та використовуючи ключ від квартири де він проживав, вставивши його до замка запалювання, став намагатись завести двигун автомобіля, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак довести свій злочинний намір до кінця не зміг, з причин які не залежали від його волі, оскільки був затриманій власником автомобіля. Через декілька хвилин після затримання ОСОБА_1 власником вказаного автомобіля, до прибуття викликаного наряду міліції, обвинуваченому вдалось втекти з місця вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був викритий та затриманий на місці кримінального правопорушення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.289 КК України визнав повністю і дав суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному акті, доповнивши, що він вчинив дії, які йому інкримінують у стані алкогольного сп'яніння, не обдумавши їх наслідки, на теперішній час приніс свої вибачення потерпілому, шкодує за свій вчинок та те, що сталося. У вчиненому він кається, просить суворо не карати, врахувати його щире каяття, обіцяючи більш кримінальних правопорушень не вчиняти. При цьому, обвинувачений також зазначив, що 04.08.2012 року, близько 06 год., під час перебування за адресою: м. Київ, вул. З.Гайдай, 5, у нього виник умисел на заволодіння чужим транспортним засобом. При цьому, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу будинку 5, розташованого по вул. З.Гайдай, в м. Києві, з метою заволодіння транспортним засобом, він підійшов до автомобіля марки «Пежо 405», д.н.з. НОМЕР_1, кулаком руки розбив скло задньої двері з лівої сторони автомобіля, просунувши руку відімкнув замок та відкрив двері вказаного автомобіля, після чого потрапив до його салону. В подальшому він зайняв місто водія та використовуючи ключ від квартири де проживав, вставивши його до замка запалювання, став намагатись завести двигун автомобіля, однак він не звернув уваги на важіль перемикання передач, що передача не була вимкнута, тому стартер став штовхати автомобіль вперед. Далі він пам'ятає, що його затримав власник автомобіля, якому він намагався довести, що лише охороняв автомобіль, а не пошкоджував його. Потерпілий ОСОБА_4 йому не повірив та не відпускав його. Однак йому все ж вдалось втекти від потерпілого до прибуття наряду міліції. Приблизно через тиждень його все ж затримали працівники міліції. До розгляду справи в суді він приніс свої вибачення потерпілому та відшкодував всю заподіяну матеріальну шкоду.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини провадження стосовно висунутого обвинувачення і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин провадження та розміру витрат, які ніким не оспорюються.

При цьому, згідно ст.337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах висунутого йому обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Показання обвинуваченого дані під час судового розгляду про обставини вчинення ним вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому йому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.289 КК України, оскільки він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був викритий та затриманий на місці кримінального правопорушення.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст.ст. 65, 66, 691 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та дані, що його характеризують, його відношення до подій, що відбулися, їх наслідків, його вік, сімейні обставини, стан здоров'я, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, матеріальне становище, відшкодування заподіяної потерпілому матеріальної шкоди, принесені підсудним вибачення потерпілому, ступінь здійснення злочинного наміру, причини внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а також обставину, яка згідно ст.67 КК України обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та враховуючи позицію прокурора стосовно призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання, з врахуванням вимог ст.691 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону, з застосуванням ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. При цьому таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням на три роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва.

Суддя: