№ 28771007, 18.10.2012, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4688/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

позивача: Гайчука О.В.,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод"

до: управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство "Юрковецький спиртовий завод" (далі - ДП "Юрковецький спиртовий завод" або позивач) із позовом про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області (далі - УПФУ в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському р-ні або відповідач).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 01.10.2012 року відповідачем винесено рішення № 896 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 2 703, 44 грн. Позивач стверджує про незаконність цього рішення, оскільки воно винесено всупереч положенням ч.3 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод", а тому посилається на відсутність вини підприємства у порушенні норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". З урахуванням зазначеного, просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю, надав усні пояснення, чим додатково вмотивував звернення до суду.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, в засідання не з'явився, проте 18.10.2012 року за вх. № 26428 надав письмові заперечення (а. с. 19-20), з огляду на які вважає винесене рішення цілком правомірним, у зв'язку з чим стверджує про відсутність законних підстав для задоволення адміністративного позову. В запереченні відповідач заявляє клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника.

Встановивши можливість проведення розгляду справи без участі представника відповідача, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку про законність дій відповідача, тобто про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частин 8, 10, 11 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону, забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску є завданнями Пенсійного фонду.

Згідно з п. 2 ч. 11 статті 25 Закону, територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частинами 10, 13 Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Частиною 14 ст. 25 Закону встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 7.2.2 п. 7.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.10 №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.10 за №994/18289, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

На виконання вищевказаних приписів, позивачу, як платнику єдиного внеску, УПФУ в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському р-ні надіслано рішення № 896 від 01.10.2012 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким застосовано штраф у розмірі 1 964, 99 грн. та нараховано пеню у розмірі 738, 45 грн. за період з 20.08.2012 року по 21.09.2012 року (а. с. 5).

Встановлено, що підставою для винесення відповідачем оскаржуваного рішення стала несвоєчасна сплата позивачем єдиного внеску за період з 20.08.2012 року по 21.09.2012 року. Так, наявні в справі ксерокопії платіжних доручень № 1, № 2, № 3, № 5 та № 6 (а. с. 6-8) датовані 21.09.2012 року, натомість, як вбачається з Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", проплата єдиного внеску повинна відбутись не пізніше 20 числа наступного місяця.

У судовому засіданні представник позивача не заперечив проти факту несвоєчасної сплати єдиного внеску за вказаний період та, не оспорюючи розмір застосованого штрафу та нарахованої пені, стверджував про незаконність цього рішення, так як воно винесено під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів підприємства.

Так, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.11.2009 року, примірник якої міститься в матеріалах справи (а. с. 11), порушено провадження у справі про визнання банкрутом ДП "Юрковецький спиртовий завод", а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача (код ЄДРПОУ 05459186).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний аналіз змісту вищезазначених норм свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Суд зауважує, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство під час судових процедур, то правила мораторію не застосовуються і по цих зобов'язаннях, згідно загальних правил, застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, у підприємства не припиняється обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії, і за порушення податкового законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій.

Варто зазначити, що за своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Таке застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 25.06.2011 року (справа № 21-113а11), від 04.07.2011 року (справа № 21-144а11), від 28.11.2011 року (справа №21-248а11), від 05.12.2011 року (справа №21-348а11) та правовій позиції Вищого адміністративного суду в ухвалах від 29.03.2012 року (№ 9994/10) та від 18.09.2012 року (№ 25191/10).

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску за період з 20.08.2012 року по 21.09.2012 року настав у позивача після введення мораторію (27.11.2009 року) на задоволення вимог кредиторів, тому дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється. Відповідно, за цими зобов'язаннями можуть застосовуватися фінансові санкції.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, за ч. 1 ст. 23 цього Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Доказів того, що на час винесення оскаржуваного рішення, господарським судом прийнято постанову про визнання ДП "Юрковецький спиртовий завод" банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, що унеможливлювало б нарахування штрафних санкцій та застосування пені, позивачем суду не надано.

Отже, спірним рішенням відповідача № 896 від 01.10.2012 року до позивача правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за порушення вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, вказаний Закон визначає єдину умову застосування до платника єдиного внеску фінансових санкцій за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату єдиного внеску - прострочення ним платежу, та не ставить в залежність відповідальність платника за це порушення від причин та умов, що йому сприяли.

Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ст. 94 КАС України, жодних компенсацій сплати судового збору не проводиться.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович