№ 28770675, 21.11.2012, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4608/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова Михайла Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В. В.,

представника позивача: Балтака О. О.,

представника відповідача: Сидоришина М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Хмільницька пересувна механізована колона № 208"

до: Хмільницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося відкрите акціонерне товариство "Хмільницька пересувна механізована колона № 208" (надалі - ВАТ "Хмільницька пересувна механізована колона № 208", позивач) з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - Хмільницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 17.08.2012 р. по 23.08.2012 р. посадові особи відпові дача провели документальну невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог законодавства при нарахуванні, декларуванні та сплаті плати за землю (оре ндної плати) за 2011 та 2012 роки. За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0003031501 на суму 92696,59 грн., № 0003041501 на суму 2447,22 грн., № 0003051501 на суму 12299,41 грн. та № 0003061501 на суму 1101,45 грн. Позивач вважає, що дані податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повно важень не відповідають вимогам чинного законодавства України та порушують його законні права та інтереси, а отже є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені в поданих до суду письмових запереченнях (а. с. 58). Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив наступні фактичні обставини.

ВАТ "Хмільницька пересувна механізована колона № 208" як юридичну особу зареєстровано 18.10.1999 року Хмільницькою районною державною адміністрацією Вінницької області (а. с. 7). На податковому обліку в органах державної податкової служби позивач перебуває з 19.12.1995 року за № 85 (а. с. 9). Основними видами діяльності ВАТ "Хмільницька пересувна механізована колона № 208" за КВЕД є водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; діяльність автомобільного вантажного транспорту (а. с. 8).

03 липня 2007 року між ВАТ "Хмільницька пересувна механізована колона № 208" та Хмільницькою міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець (орган місцевого самоврядування) надає, а Орендар (Позивач) приймає в оренду земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Вінни цька область, м. Хмільник, вул. Лисенко, 23, загальною площею 13223,0 кв.м. (а. с. 10-15). За умовами вказаного договору (пункт 2.3) орендна плата вноситься Орендарем у грошовому вигляді в розмірі 9389,53 грн. щорічно та вноситься на рахунок одержувача коштів - міського бюджету міста Хмільника. Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря; у разі невиконання Орендодавцем обов'язку повідомити Орендаря про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; зміни розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавством України.

На підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та наказу Хмільницької ОДПІ № 284 від 07.09.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ "Хмільницька пересувна механізована колона № 208" з питань достовірності нарахування та сплати плати за землю (орендної плати) за 2011 та 2012 роки. За результатами вказаної перевірки складено акт № 45-15/23-01037241 від 28.08.2012 року (а. с. 20-27), яким встановлено порушення позивачем вимог п. 288.7 ст. 288, п. 287.1 ст. 287 ПК України та п. 288.3 ст. 288 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в сумі 79449,08 грн. На підставі зазначеного акта перевірки Хмільницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2012 р. № 000301501 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 92696,59 грн., з яких основний платіж в сумі 79449,08 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13247,51 грн. (а. с. 28).

Крім того, 28.08.2012 року Хмільницькою ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (орендної плати) позивача за період з 01.10.2009 року по 28.08.2012 року, результати якої викладено в акті камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю від 28.08.2012 року № 115. Як убачається з висновків указаного акта, перевіркою встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю (орендної плати).

На підставі вказаного акта перевірки податковий орган 10.09.2012 року прийняв податкові повідомлення-рішення № 0003041501 на суму 2447,22 грн., № 0003051501 на суму 12299,41 грн. та № 0003061501 на суму 1101,45 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. При цьому орендною платою у розділі XIII Податкового кодексу України визнається обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, визначених у розділі XIII "Плата за землю".

Нормами п. 269.1 ст. 269 ПК України визначено, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п. 288.2, 288.3 та 288.4 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV (в редакції, що діяла на момент укладення договорів оренди землі) визначено, що однією з істотних умов договору є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 цього ж Закону під орендною платою розуміється платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Одночасно п. 288.7 ст. 288 Кодексу визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Зокрема, відповідно до норм п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Також згідно з п. 2.3 ст. 2 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

В контексті вищевикладеного суд вбачає, що орендна плата за землі державної або комунальної власності є загальнодержавним податком, встановлення розмірів якого (ставки) та порядку сплати починаючи з 01 січня 2011 року здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.

При цьому суд вважає необхідним наголосити на тому, що відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками правочину і не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку. Такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засобів диспозитивності. Згідно з ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом із тим, орендна плата є формою податку на землю, а справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких згідно зі ст. 9 ПК України відноситься і плата за землю, не може залежати від умов договору і в той чи інший спосіб підмінятися ними. Принципові засади такого регулювання містяться у вже згаданій статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку із зміною ставки податку відповідно до закону, необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Суд не ставить під сумнів дійсність договору оренди землі від 03.07.2007 року, в тому числі і в частині тих його умов, якими визначався розмір орендної плати за користування землею. Незважаючи на те, що такий розмір орендної плати на час укладення даного правочину відповідав вимогам податкового законодавства і, зокрема, Закону України "Про плату за землю", з набранням чинності кодифікованого нормативно-правового акту у сфері регулювання податкових правовідносин, яким є Податковий кодекс України, він повинен був бути приведений у відповідність до його положень, адже, як вже зазначалося, виключно законом (а не умовами договору) можуть встановлюватися податки та їх ставки (розміри).

Крім того, суд зауважує, що пунктом 3.3 самого договору передбачено необхідність перегляду розміру орендної плати у разі зміни розміру ставки земельного податку і це, на переконання суду, є не правом, а обов'язком сторін, оскільки стосується сплати загальнодержавного податку, розмір якого не може визначатися за їх домовленістю.

Таким чином, з огляду на те, що порядок сплати і розмір орендної плати як форми плати за землю визначаються насамперед податковим законодавством, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що навіть після набрання чинності Податковим кодексом України він повинен був сплачувати той розмір орендної плати, який передбачався договором оренди землі від 03.07.2007 року, і тільки після внесення змін до нього може бути здійснено відповідний перерахунок орендної плати.

Досліджуючи питання щодо правильності визначення податковим органом суми грошового зобов'язання позивача відповідно до оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються як такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Згідно з п.п. 271.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування з плати за змелю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідного до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктом 274.1 статті 274 ПК України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, нормативна грошова оцінка переданої позивачу в оренду земельної ділянки складає 1765534,96 грн., що підтверджується листом відділу Держкомзему у місті Хмільнику Вінницької області за № 01-13/954 від 30.04.2012 року (а. с. 59) на запит Хмільницької ОДПІ № 1478 від 30.07.2012 року.

Таким чином, розмір орендної плати за орендовану ВАТ "Хмільницька пересувна механізована колона № 208" земельну ділянку комунальної власності за 2011 рік становить:

1765534,96 грн.*1%*3 = 52966,05 грн.,

де 1765534,96 грн. - нормативно-грошова оцінка земельної ділянки;

1% - ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (ст. 274 ПК України);

3 - коефіцієнт кратності відповідно до п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України;

Розмір орендної плати за орендовану ВАТ "Хмільницька пересувна механізована колона № 208" земельну ділянку комунальної власності за січень-червень 2012 року становить:

52966,05:12*6= 26483,03 грн., де

12 - кількість місяців у році;

6 - кількість місяців за період, що перевірявся.

Отже, річна сума платежу з орендної плати за 2011 рік для позивача не могла бути меншою, ніж 52966,05 грн., а за січень-червень 2012 року - 26483,03 грн. Таким чином, позивач занизив суму податкового зобов'язання з плати за землю в розмірі 79449,08 грн., що правильно визначив податковий орган. Відповідно до положень статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті Хмільницькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання недійсним та скасування зазначених рішень у суду відсутні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України підстав для присудження позивачу понесених ним судових витрат у справі немає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович