№ 28770652, 01.08.2012, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 серпня 2012 р. Справа № 2а/0270/3454/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника позивача: Цвігуна М.В.,

представника відповідача: Лебедєвої О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: державного підприємства "Вінницький авіаційний завод"

до: управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

про: визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

20.07.2012 року державне підприємство "Вінницький авіаційний завод" (далі -ДП "ВіАЗ") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі -УПФ в м. Вінниці) за № 1771 від 16.07.2012 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 170 592,36 грн. та нарахування пені у розмірі 159 107,71 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, посилаючись при цьому на те, що всупереч вимогам п.п. 7.2.2 п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року, штрафні санкції за всіма випадками несплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску за період з 21.02.2011 року по 12.07.2012 року відповідачем застосовано одним рішенням, тоді як по кожному окремому випадку порушення строків сплати такі рішення не приймалися.

У судовому засіданні представник ДП "ВіАЗ" повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями, додатково зазначивши, що у спірний період дійсно мали місце випадки несвоєчасної та не у повному обсязі сплати підприємством сум єдиного внеску, що пов'язується із його складним фінансовим становищем та перебуванням у процедурі санації. Не оспорює розмір застосованих штрафних санкцій і нарахованої пені, однак, просить врахувати, що УПФ в м. Вінниці не було дотримано порядку прийняття відповідного рішення, що вказує на його протиправність. Вважає, що якби таких рішень у спірний період було кілька, можливо б підприємство погасило б нараховані санкції і пеню. Разом із тим, сума донарахувань за оскарженим рішенням на даний час для нього є непосильною.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 11-13), і наполягає на тому, що при прийнятті рішення за № 1771 від 16.07.2012 року управління діяло відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає. Також зазначила, що у період з 21.02.2011 року по 12.07.2012 року ДП "ВіАЗ" систематично порушувало строки сплати єдиного внеску, що підтверджується даними картки особового рахунку платника, у зв'язку з чим йому в автоматичному режимі нараховувалися штрафні санкції та пеня. Просить взяти до уваги, що складне фінансове становище, на яке посилається позивач, не може бути підставою для звільнення від обов'язків зі сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Позивач ДП "ВіАЗ" (ідентифікаційний код 01128475) зареєстрований в УПФ в м. Вінниці та починаючи з 01.01.2011 року є платником єдиного внеску.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною другою статті 6 вищевказаного Закону закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Приписами частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно із ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Судом встановлено, що ДП "ВіАЗ" несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувало єдиний внесок за період з 21.02.2011 по 12.07.2011 року, що стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

Так, відповідно ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 цього Закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, згідно із ч. 13 ст. 25 Закону платнику єдиного внеску починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно нараховується пеня.

Рішенням УПФ в м. Вінниці № 1771 від 16.07.2012 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у період з 21.02.2011 року по 12.07.2012 року до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170 592,36 грн. та нараховано пеню у розмірі 159 107,71 грн. (а.с. 6, 14).

Суд не вбачає достатніх правових підстав для визнання вищевказаного рішення протиправним, оскільки відповідачем доведено правомірність його винесення, а визначені ним суми нарахувань повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами (а.с. 16-48).

Крім того, як встановлено судом, позивачем не оспорюється розмір застосованих до нього штрафних санкцій і нарахованої пені, а вибіркова перевірка, проведена на підставі наданих суду розрахунків, засвідчує правильність їх нарахування у спірний період.

У ході судового розгляду справи також не знайшло свого об'єктивного підтвердження покликання ДП "ВіАЗ" на порушення відповідачем п.п. 7.2.2 п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року. За відсутності належного обґрунтування доводів у цій частині та доказів сплати (погашення) підприємством у повному обсязі недоїмки за певний базовий звітній період, з яким позивач пов'язує необхідність прийняття окремого рішення, такі покликання слід вважати безпідставними.

Крім того, у ході судового розгляду справи позивачем не наведено вмотивованих доводів протиправності оскаржуваного рішення, а його незаконність обґрунтовується формальними мотивами, які не стосуються правомірності рішення відповідача по суті.

З огляду на викладене та беручи до уваги наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що твердження позивача про істотне порушення УПФ в м. Вінниці приписів чинних нормативно-правових актів, які б давали підстави для скасування оскаржуваного рішення, є надуманими і такими, що спрямовані на уникнення від встановленої законом відповідальності за допущені порушення вимог Закону № 2464-VI.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), за згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішення УПФ в м. Вінниці за № 1771 від 16.07.2012 року, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

В силу вимог ст. 94 КАС України підстав для присудження позивачу понесених ним судових витрат у справі немає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович