Court ruling № 28694538, 16.01.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року м. Київ К-19423/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Острович С.Е., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі -СДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010

у справі № 6/150 (2а-2975/07)

за позовом дочірньої компанії "Укргазвидобування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -Компанія)

до СДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.02.2007 № 0000404120/0, від 24.04.2007 № 0000404120/1, від 12.07.2007 № 0000404120/2 та від 26.09.2007 № 0000404120/3, згідно з якими позивача зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 17071,61 грн. (у тому числі 11212,07 грн. за основним платежем та 5859,54 грн. за штрафними санкціями).

На вказані судові акти СДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судами у розгляді цієї справи встановлено, що оспорювану суму податкового зобов'язання з ПДВ було визначено позивачеві за наслідками проведення СДПІ виїзної планової перевірки філії Компанії -Управління з переробки газу та газового конденсату -з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006, оформленої актом від 20.01.2007 № 1/23-25976423. Правова позиція податкового органу, покладена в основу оспорюваного донарахування, полягає у заниженні вказаним відокремленим підрозділом Компанії податкового зобов'язання з ПДВ за операціями з передачі в оренду легкових автомобілів за договорами оренди від 21.10.2004 № УГВ2764/36-04 та від 14.09.2004 № УГВ2710/36-04, укладеними Управлінням з переробки газу та газового конденсату (орендодавець) та Компанією (орендар), позаяк орендні платежі за цими договорами не покривають витрати орендодавця на утримання переданого в оренду майна (включаючи амортизаційні відрахування, суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів), а відтак не відповідають рівню звичайної ціни, визначеної за витратним методом.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди послалися на висновок судово-бухгалтерської експертизи по справі від 20.08.2008, згідно з яким встановлене в акті перевірки заниження бази оподаткування ПДВ нормативно та документально не підтверджується.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Таким чином, як випливає зі змісту наведеного припису Закону, умовою виникнення у платника об'єкта оподаткування ПДВ є здійснення господарської операції з поставки товарів (послуг).

У той же час податковим законодавством не передбачено можливості здійснення господарських операцій між головним підприємством та його структурним підрозділом.

Так, для цілей оподаткування Законом України «Про податок на додану вартість»під особою розуміється будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України (пункт 2.1 статті 2 Закону).

З наведеного випливає, що відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи не може виступати суб'єктом операцій у цілях оподаткування ПДВ та, відповідно, не може здійснювати оподатковувані у розумінні названого Закону операції та формувати дані податкового обліку за такими операціями.

Відтак передача відокремленим підрозділом Компанії як головному підприємству в оренду товарно-матеріальних цінностей не є господарською операцією з поставки послуг у розумінні пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», безвідносно до того, на яких підставах відбулася така передача, в тому числі і з оформленням договору оренди.

Та обставина, що Управління з переробки газу та газового конденсату до 01.01.2006 було самостійним платником ПДВ також не означає, що передача цієї філією спірних автомобілів в оренду позивачеві може розглядатися як юридичний факт, з яким Закон пов'язує виникнення у платника об'єкта оподаткування ПДВ.

З урахуванням викладеного підстави для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням відсутні.

Оскільки помилковість окремих висновків судів попередніх інстанцій не вплинула на прийняття ними правильного по суті спору рішення, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010 у справі № 6/150 (2а-2975/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:С.Е. Острович І.В. Приходько