Court ruling № 28694258, 08.01.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" січня 2013 р. м. Київ К/9991/35324/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року

у справі № 2а-4001/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології»(позивач) до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000073540/0 від 07 вересня 2010 року та № 0000073540/1 від 11 листопада 2010 року. Стягнуто на користь ТОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»з Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Крім того, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області на Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полі-Пром»за період з 01 березня 2010 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1038/234/33133794 від 27 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000073540/0 від 07 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 081 753,00 грн. (11 670 384,00 грн. -основний платіж, 5 411 369,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000073540/1 від 11 листопада 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного у ТОВ «Полі-Пром»товару, з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору поставки № 10/01/25-2к від 25 січня 2010 року, укладеного між ТОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології» та вказаним постачальником.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, не має основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих активів та транспортних засобів, а також з березня 2010 року не звітує до податкового органу за місцем реєстрації.

Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області посилалась на непідтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Полі-Пром»податковими зобов'язаннями його контрагентів по ланцюгу постачання -Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Інтеграл», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноградбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фартгруп», оскільки, вказані підприємства відсутні за своїм місцезнаходженням, деякі з них ліквідовано або визнано банкрутами.

Задовольняючи позов повністю, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Полі-Пром», є безпідставним з огляду на те, що фактичний продаж обумовленого договором поставки № 10/01/25-2к від 25 січня 2010 року товару підтверджується видатковими та податковими накладними, складеними відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а оплата -належним чином оформленими платіжними дорученнями.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання таких товарів з метою їх використання в межах власної господарської діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарно-матеріальних цінностей або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій при розгляді справи всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не надали належної правової оцінки доводам відповідача про те, що контрагент позивача з березня 2010 року не звітує до податкового органу за місцем реєстрації та, відповідно, не сплачує податки до бюджету.

Також, судами не перевірено твердження податкового органу про відсутність у ТОВ «Полі-Пром»фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення спірних господарських операцій, а також не досліджено факту узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області його правонаступником -Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Федоров М.О.