№ 28655242, 25.06.2012, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

25 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/617/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представника позивача - Непийводи І.А.

представників ідповідача - Якимчук В.І., Дячук Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ) до Приватного підприємства "Техноцукор" (далі - ПП "Техноцукор") про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках

ВСТАНОВИВ :

В лютому 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ДПІ у м. Вінниці до ПП "Техноцукор" про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках.

Зазначали, що посадовими особами відповідача не було допущено перевіряючих податкового органу до проведення виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що складено відповідний акт.

23.01.2012 року, відповідно до п.п. 94.2.3. ст. 94 ПК України, головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Вінниці, начальником ДПІ у м. Вінниці Здітовецьким С.Г. прийняте рішення № 3633/23 від 23.01.2012 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП "Техноцукор", яке постановою Вінницького окружного адміністративного суду про підтвердження правомірності накладення адміністративного арешту майна платника податків було визнано обгрунтованим.

Відтак, посилаючись на норми ст. 94 ПК України, позивач просить суд застосувати арешт коштів на рахунках підприємства у зв'язку з відмовою відповідача у допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.32-35).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для застосування адміністративного арешту майна платника податків стала відмова керівництва ПП "Техноцукор" від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Так, 20 січня 2012 року відповідно до наказу №112/23 від 19.01.2012 року та направлення № 83/23 від 20.01.2012 року посадові особи ДПІ у м. Вінниці вийшли на проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Техноцукор» за період з 01.12.2007 року по 31.03.2010 року на підставі пп.. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодекс.

Директор ПП «Техноцукор» відмовився від отримання копії зазначеного вище наказу та не допустив посадову особу до проведення перевірки, про що останній склав відповідний акт.

Рішенням № 3633/23 від 23.01.2012 року позивачем застосовано адміністративний арешт майна відповідача.

Згідно п.п. 20.1.5. п. 20.1. ст. 20 Податкового Кодексу, органи державної податкової служби мають право у разі ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовувати заходи, передбачені статтею 94 цього ж Кодексу.

Згідно п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 цього ж Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

Згідно п. 85.6. ст. 85 цього ж Кодексу, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчинюється відповідний запис.

Згідно п. 94.1. ст. 94 цього ж Кодексу, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.п. 94.2.3. п. 94.2. ст. 94 цього ж Кодексу, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно п. 94.4. ст. 94 цього ж Кодексу, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п. 94.6. ст. 94 цього ж Кодексу, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї ж статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Однак, під час розгляду справи в суді з'ясовано, що з 19.03.2012 року по 21.03.2012 року Державною податковою службою у Вінницькій області на підставі наказу № 84 від 15.03.2012 року здійснено невиїзну позапланову перевірку ПП "Техноцукор" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з ТОВ "Ентерпрайзглобал С.А.", ТОВ "Інжбудцентр", ПП "Моноліт-Будлуг-А", ПП "Строй-Індустрія-7 за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року та за наслідками якої складено акт №8/1640/31601877 від 22.03.2012 року (а.с.87-88).

З огляду на вищевикладене, відповідно до п.п.94.19.3 ст. 94 ПК України, обставини які слугували приводом для застосування адміністративного арешту майна платника податків усунуті, перевірка платника податків за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року в розрізі запитуваних контрагентів здійснено, а відтак підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках не вбачається.

Частиною 1 ст.1 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відсутні, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки позивачам в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат останніх, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович