№ 28655056, 20.04.2012, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

20 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/616/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербатюк Л.Є.

представника позивача: Богачука В.Д.

представника відповідача: Попової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Споживчого товариства "Ринокторг"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Споживчого товариства «Ринокторг»(СТ «Ринокторг», товариство, позивач) до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000031501 від 27.01.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що податковим органом проведено незаконну перевірку, за наслідком якої складено акт, в якому зазначено, що товариство допустило порушення п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за землю юридичних осіб за 2011 р. на суму 3423,60 грн. В подальшому податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань. Однак, з висновками, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення позивач не погоджується, оскільки, на його думку, вони не відповідають вимогам ст. ст. 286, 288 ПК України, ст. 13 Закону України «Про оренду землі».

Так, згідно п. 288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Згідно п. 288.4. ст. 288 зазначеного Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Орендні відносини з приводу користування земельними ділянками СТ «Ринокторг»регламентовані договорами оренди земельної ділянки від 07.02.2002 року, які зареєстровані ВР №448, №453.

Пунктом 3 договорів передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у вигляді грошової форми оплати на рівні ставки земельного податку на бюджетний рахунок Гайсинської міської ради.

За згодою сторін розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів тощо;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря;

- збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Орендна плата справляється також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Якщо орендні платежі цим договором передбачені у натуральному вигляді, то визначається перелік продукції, її якісні показники, місце, умови, порядок та строки поставки.

Якщо орендні платежі цим договором передбачені у відробітковому виді, то визначаються види послуг, місце і строки їх надання.

Отже, виходячи з наведеного, розмір орендної плати може бути переглянутий сторонами, та не підлягає безумовному перегляду податковим органом при наявності певних умов.

В даному випадку ні Податковий кодекс України ні інший нормативно-правовий акт не мають прямої вказівки на обов'язковість укладення додаткових угод, відтак зміна розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди, як суттєвої умови договорів, можлива лише за згодою сторін, шляхом внесення до чинних договорів оренди відповідних змін.

Встановлений розмір орендної плати за земельні ділянки на протязі терміну дії договорів не змінювався. Позивач сплачує орендну плату в тому розмірі, який встановлений договором, що відповідає вимогам Податкового кодексу України, яким передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

В зв'язку з відсутністю змін до чинних договорів, на думку позивача, у податкового органу відсутні підстави збільшувати суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Протокольною ухвалою суду від 20 квітня 2012 року замінено неналежного відповідача - Гайсинську міжрайонну державну податкову інспекцію Вінницької області її правонаступником - Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовільнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем порушено вимоги п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України. Відтак, на її думку, оскаржуване рішення є правомірним.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

8 лютого 2002 року між Гайсинською міською радою та Споживчим товариством «Ринокторг»укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 951 м2.

Згідно пункту 1.2 Договору земельна ділянка передається в оренду з метою для комерційної діяльності в м. Гайсин по вул. К.Маркса, 55, згідно рішення Гайсинської міської ради 17 сесії 23 скликання від 28.12.01р., терміном до 1 січня 2051 р.

27.01.2011 року СТ «Ринокторг»подало до Гайсинської МДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік та узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011 рік в розмірі 1,80 грн. за 1 м2 (всього 1711,80 грн.).

13.12.2011 року Гайсинська МДПІ звернулась до СТ "Ринокторг" з листом №7031, яким, зокрема, повідомила, що розмір орендної плати за земельні ділянки, які розташовані за адресою: м. Гайсин, вул. Інтернаціональна, 18, площею 2,4312 га та м.Гайсин, вул. К.Маркса,55, площею 0,0951 га, не відповідає мінімальному розміру орендної плати визначеним Кодексом. У зв'язку з чим просить надати пояснення з зазначеного питання та їх документальні підтвердження.

На вказане звернення товариство надало відповідь №3 від 21.12.2011 року про те, що ТОВ "Ринокторг" користується і володіє земельними ділянками на підставі договорів оренди земельних ділянок від 07.02.2002 року. Термін дії даних договорів до 01.01.2051 року. В пункті 3 даних договорів, зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у вигляді грошової форми оплати на рівні ставки земельного податку на бюджетний рахунок Гайсинської міської ради. Розмір орендної плати може змінюватись виключно за згодою сторін.

А тому, посилання на зміни розміру орендної плати згідно з Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року в даному випадку є неприйнятним, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В подальшому, на підставі наказу № 807 від 26.12.1011 р. та повідомлення № 14 від 26.12.11 р. Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області проведено позапланову невиїзну перевірку Споживчого товариства «Ринокторг»з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, в частині розміру орендної плати за землю за 2011 рік, за результатом якої складено акт № 30/1501/31613885 від 19.01.12 р., в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

Зокрема, у акті зазначено, що СТ «Ринокторг»подано податкову декларацію орендної плати за землю, згідно якої орендна плата на 2011 р. за земельну ділянку площею 951 м2 становить 1711,80 грн.

СТ «Ринокторг»7 лютого 2002 р. заключено договір оренди земельної ділянки із Гайсинською міською радою про користування земельною ділянкою загальною площею 951 м2 для комерційної діяльності у розділі 3 якого зазначено, що орендна плата вноситься орендарем на рівні ставки земельного податку та змінюється у випадах, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до рішення міської ради від 13.01.2011 р. ставка податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь), розташовані в межах міста Гайсина, нормативну грошову оцінку яких не проведено, становить 1,80 грн. за 1м2.

На підставі пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

В зв'язку з тим, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а зі зміною мінімального розміру орендної плати відповідно до Кодексу, то необхідність сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у новому розмірі виникла у орендаря незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Тому, у відповідності до пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України річна сума орендної плати за 2011 р. повинна складати 5135,40 грн. (951 х 1,8 х 3).

Проте, платником задекларовано за січень -грудень 2011 р. -1711,80 грн. , В зв'язку з чим занижено суму орендної плати за землею з юридичних осіб за 2011 р. на 3423,60 грн.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000031501 від 27.01.12 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб -3423,60 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 428,95 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 цього з Кодексу встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Так, як зазначалось вище, податковий орган звертався до товариства з відповідним листом, в якому, з посиланням на положення Податкового кодексу України зазначав про невідповідність розміру орендної плати за земельні ділянки, що визначений у податковій декларації. На що отримав відповідь, в якій вказано про відсутність підстав для зміни розміру орендної плати.

За таких обставин, податковим органом і прийнято рішення про проведення перевірки, оскільки, на його думку, платником не надано документального підтвердження достовірності даних, що зазначені у податковій декларації.

Отже, підстави вважати, що проведена податковим органом перевірка є незаконною - відсутні, що спростовує позицію позивача, викладену у позовній заяві.

Оцінюючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України (далі - ПК України).

Згідно статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Визначення поняття "орендна плата за землю" наведено у статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно статті 270 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом ХП "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Згідно статті 9 ПК України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Враховуючи те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку визначаються на законодавчому рівні, а саме Податковим кодексом України.

Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПК України.

Так, відповідно до положень пункту 288.5 вказаної норми розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, призначені для комерційної діяльності складають трикратний розмір земельного податку, встановленого кодексом.

Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 ПК України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Як зазначалось, згідно умов договору оренди від 7.02.2002 року, орендна плата вноситься орендарем у вигляді грошової форми оплати на рівні ставки земельного податку на бюджетний рахунок Гайсинської ради, при цьому ставку податку визначає остання.

Так, рішенням Гайсинської міської ради 3 сесії 6 скликання від 13.01.2011 р. затверджено на 2011 рік ставку податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь), розташованих в межах міста Гайсина, нормативну грошову оцінку яких не проведено, в розмірі 1,80 грн. за 1 м2.

Як встановлено судом, позивачем у податковій декларації за 2011 рік визначено розмір орендної плати виходячи з розрахунку: 1,80 (ставка земельного податку) х 951 м2 = 1711,80 грн., тоді як згідно вимог податкового законодавства, у даному випадку річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку встановленого законом, а саме: 1,8 х 951 м2 х 3 = 5135,40 грн.

Таким чином, податковим органом на різницю ненарахованої/несплаченоїї орендної плати (5135,40 грн. 1711,80 грн. 3423,60 грн.) й винесено податкове повідомлення рішення.

Відповідно до положень статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000031501, прийняте Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання недійсним та скасування зазначеного рішення у суду відсутні.

Окремо суд зазначає, що посилання позивача на постанову Верховного суду України від 23.05.2011 р.(а.с. 15), як на позицію з аналогічних правовідносин, є безпідставним, оскільки у даному рішенні йдеться про можливість внесення змін граничного розміру орендної плати до договору оренди за умови змін в законодавстві, що не є тотожним відносинам, які є предметом спору у даній справі.

Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судові витрати стягненню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна