№ 28654947, 22.02.2012, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 2-а-1645/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

Суддів: Чернюк Алли Юріївни

Жданкіної Наталії Володимирівни

при секретарі судового засідання: Щербацькій Ользі Сергіївні

за участю представників сторін:

позивача : Луговський А.С., Яланецька Л.Н.- представники за довіреностями

відповідача : Пенська О.Ю., Непийвода І.А.- представники за довіреністями

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Едем"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262310/0 від 29.03.2010 року

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Едем" (надалі -Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (надалі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262310/0 від 29.03.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення №0000262310/0 від 29.03.2010 року ( за основним платежем 1291609 грн., штрафних санкцій 1104844 грн.), яке прийнято на підставі акту перевірки №525/2310/31543001 від 23.03.2010 року, ґрунтуються на невірному трактуванні та застосуванні норм податкового законодавства, зокрема, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того позивач стверджує, що висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а саме, не враховано та не взято до уваги документи, які свідчать про наявність та реальність проведення господарських операцій.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених в запереченні на позов (а.с. 92-96). Відповідач вказує на порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме підприємство позивача в перевіряємий період завищило витрати на придбання товарів (робіт, послуг) всього в сумі 5166437 грн., в тому числі за 2 квартал 2007 року на суму 1071420 грн., за 3 квартал 2007 року на суму 853765 грн., за 4 квартал 2007 року на суму 3672300 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 1494137 грн. в результаті зайвого віднесення підприємством до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг), наданих контрагентом ДП "Кіфа-Ком". Також, відповідачем зазначено, що при здійснені перевірки ТОВ "Едем" не надало документів, які підтверджували витрати на придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента. Таким чином, податковий орган вважає свої дії правомірними та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Едем" зареєстроване Реєстраційною палатою Вінницької міської ради, наказ №417-р від 10.07.2001 року, реєстраційний №24901446100020694.

Свідоцтво про державну реєстрацію від 10.07.2001 року №11741200000001385. Підприємство взято на податковий облік ДПІ у м. Вінниці 11.07.2001 року за №5/2992.

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серії УВН №055592, виданого 20.01.2010 року ДПІ у м. Вінниці відповідно до листа ДПІ у м. Вінниця №3926/10/23 від 23.02.2010 року та згідно постанови про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки від 19.02.2010 року старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Вінницькій області головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Вінниця було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Термін проведення перевірки встановлений з 10.03.2010 року по 22.03.2010 року.

За результатами перевірки винесено акт № 525/2310/31543001 від 23.03.2010 року, яким встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 та 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) всього в сумі 5166437 грн., в тому числі за 2 квартал 2007 року на суму 1071420 грн., за 3 квартал 2007 року на суму 853765 грн., за 4 квартал 2007 року на суму 3672300 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 1494137 грн. в результаті зайвого віднесення підприємством до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг), наданих контрагентом ДП "Кіфа-Ком".

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення, а саме:№0000262310/0 від 29.03.2010 року ( за основним платежем 1291609 грн., штрафних санкцій 1104844 грн.).

Судом встановлено, що позивач у перевіряємий період, здійснював операції з придбання зерна кукурудзи, жита, ячменю, ріпаку, соняшнику та інших сільськогосподарських культур, яке було придбане у ДП "Кіфа-Ком", а також у сільськогосподарських товаровиробників та посередників, розташованих на митній території України.

Висновком акту перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді, відбулось заниження підприємством податку на прибуток усього в сумі 1291609 грн., в тому числі за 2 квартал 2007 року на 267855 грн., за 3 квартал 2007 року на 213441 грн., за 4 квартал 2007 року на 436779 грн., за 1 квартал 2008 року на 373534 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, зазначеного вище.

Даною перевіркою було відображено показник за перевіряємий період в сумі 13242945 грн. на підставі вилучених працівниками податкової міліції ДПІ у м. Вінниці документів, а також почеркознавчої експертизи №1904 від 02.11.2009 року та технічної експертизи документів №491-П від 23.12.2009 року та документів попередньої позапланової документальної перевірки ( акт №1755/2310/31543001 від 10.07.2009 року).

Відповідно до висновку експерта, підпис на яких не належить директору та головному бухгалтеру підприємства ДП "Кіфа-Ком" Богодущенко Максиму Станіславовичу, про що свідчить висновок №985 від 03.06.2009 року, проведеного почеркознавчого дослідження Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Крім того, на письмовий запит ГВПМ ДПІ у м. Вінниці №9567/7/26 від 03.10.2008 року до ДПІ у Святошинському районі м.Києва надійшла інформація про те, що ДП "Кіфа-Ком", яке зареєстроване РДА 12.06.2000 року - анульоване згідно акту від 28.03.2008 року №1729 за неподання до ДПІ декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних місяців. Відповідно позивач не мав правомірних підстав на формування податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від ДП "Кіфа-Ком".

Відповідач в акті перевірки зазначає, що віднесення вищезазначених витрат до складу валових, можливе лише за умови наявності документального оформлення та доказів зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податку, що також безпосередньо пов'язане з оформленням первинних документів.

Відповідно до абз. 11 ч.1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталу підприємства.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 даного Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

24 лютого 2006 року Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва прийняв рішення №27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту і зв'язку України принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у якому запропонував скасувати норми щодо віднесення товарно-транспортної накладної до бланків суворого обліку як такі, що не відповідають принципам державної регуляторної політики і призводять до створення перешкод у здійсненні господарської діяльності у сфері вантажоперевезень автомобільним транспортом.

На підставі вищевказаного рішення в Правила перевезення було внесено зміни згідно з Наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 р. №493, а саме: пункт 11.2 "Товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, що виготовляються друкарським способом, з обліковою серією і номером" - вилучено.

Таким чином, було скасовано вимогу щодо визначення товарно-транспортної накладної бланком суворої звітності. Жодних інших змін до вищезазначених чи інших нормативно-правових документів щодо необхідності застосування товарно-транспортної накладної не вносилось. Тобто при перевезенні вантажів на замовника послуг - ТОВ "Едем" не покладено обов'язок виписати товарно-транспортні накладні.

Помилковим є також твердження відповідача і про відсутність бухгалтерського обліку ведення понесених витрат, по яким вівся облік фінансово-господарської діяльності по взаєморозрахункам із ДП «Кіфа-Ком". Відсутність договору у письмовий формі та оформлених товарно-транспортних накладних про надані послуги перевізника не є підставою вважати, що дані господарські операції не проводились.

Саме складання товарно-транспортних накладних, відображення в них відомостей та відміток покладено на автоперевізника - контрагента, а не на замовника. ДП "Кіфа-Ком" виконував перевезення зерна автомобільним транспортом на комерційній основі від вантажовідправника, який надавав вантаж до пункту призначення вантажоодержувача.

Позивачем представлені документи в підтвердження придбання послуг на автоперевезення зерна - акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, які відображені в бухгалтерського обліку і повністю відповідають проведеним господарським операціям.

Розрахунок із ДП "Кіфа- Ком" також підтверджується видатковими касовими ордерами.

Відповідач при проведенні перевірки не врахував, що зважаючи на відсутність товарно-транспортної накладної на відпуск зерна відправником виписувалась видаткова накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей типової форми, яка містить достатню інформацію про вантаж.

При цьому в підтвердження відгрузки зерна та перевезення в пункт призначення при проведенні документальної перевірки позивачем були представлені видаткові накладні та податкові накладні, банківські та платіжні документи, касові ордера, акти виконаних робіт по перевезенню, шляхові листи.

Відповідно до п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносить сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Питання щодо правил ведення податкового обліку врегульовано ст. 11 даного Закону, однак вказано норма не містить конкретних вказівок, які документи мають підтверджувати валові витрати.

Виходячи з цього та з урахуванням ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відповідно до якої фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку прийнято вважати, що документами, які підтверджують право на валові витрати у випадках, передбачених законодавством, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження включення витрат понесених за товарно-матеріальні цінності до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", зокрема;

- документи, що підтверджують факт отримання товарно-матеріальних цінностей від іншої особи;

- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №168/704 від 05.06.1995 року: первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, однак державою не зобов'язано суб'єктів підприємницької діяльності перевіряти господарську діяльність або витребовувати податкову звітність у контрагентів, досліджувати підписи посадових осіб, тощо.

Крім того, при виникненні розбіжностей відповідач повинен був скористатися наданими законом повноваженнями та здійснити зустрічну перевірку з контрагентом позивача, в даному випадку - ДП "Кіфа- Ком".

Проте, при проведенні документальної перевірки відповідачем не проведено з контрагентом "Кіфа-Ком" перевірки з питань чи взагалі виписувались відправником продукції товарно-транспортні накладні.

Відповідач при проведенні перевірки керувався лише накопичувальними матеріали оперативно-розшукової діяльності без встановлення винної особи, а також без дослідження обставин, реєстрації ДП "Кіфа-Ком", перебування на обліку цього підприємства.

Прийняті за основу донарахувань, як докази - висновки почеркознавчого дослідження і пояснення директора ДП "Кіфа-Ком" не можуть бути взяті до уваги, оскільки належну їм оцінку може дати лише суд, в разі встановлення винної особи та притягнення її до кримінальної відповідальності, після з'ясування та дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до розділу 5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1394 від 07.11.2011 року, анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Судом встановлено, що на момент проведення господарських операцій ДП "Кіфа-Ком" в часі перебувало на податковому обліку податкових органів, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію підприємства як платника ПДВ, оскільки фактично акт про анулювання його свідоцтва був оформлений в 2008 році.

Також суду не було надано доказів припинення підприємницької діяльності контрагента ДП "Кіфа-Ком", зокрема будь-яких витягів чи довідок ЄДРПОУ у період здійснення господарських операцій з позивачем.

Таким чином, оскільки на момент здійснення господарських операцій не було здійснено жодних порушень в порядку оформлення документообігу з боку контрагента, позивач не знав і не міг знати про жодні порушення при їх оформленні.

Враховуючи, що порушення у оформленні податкових накладних були виявлені під час перевірки, податковою не встановлено обставин, що спростовують достовірність повноту нарахування позивачем зобов'язань з цього податку за цивільно-правовими операціями, та не спростовано факт здійснення відповідних господарських операцій.

Крім того, судом також прийнято до уваги те, що відповідачем при складанні акту про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Едем" №525/2310/31543001 від 23.03.2010 року було враховано висновки попередньої позапланової виїзної перевірки, а саме акту перевірки №1755/2310/31543001 від 10.07.2009 року та досліджувались одні і ті самі документи, перевіряємий період, обставини проведення господарських операцій, формування валових витрат.

Як зазначено представником позивача, за результатом вказаної попередньої перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0002672310/2 та 0002682310/2 від 07.10.2009 року, які в подальшому були визнані протиправними та скасовані постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2010 року.

Проте, відповідач не прийняв до уваги постанову суду, призначивши та провівши повторну перевірку з питань, які були предметом судового розгляду справи, зазначивши в акті проведення перевірки ті ж самі обставини, що були зазначені в акті проведення перевірки №1755/2310/31543001 від 10.07.2009 року крім дослідження порушень Закону України "Про податок на додану вартість" та врахування всіх документів бухгалтерського обліку підприємства позивача із посиланням на попередній акт.

Таким чином, на підставі викладеного суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму 5166437 грн. на придбання товарів (робіт, послуг), транспортних послуг, наданих ДП "Кіфа-Ком" згідно актів здачі-приймання робіт, що повністю підтверджується відповідними документами, а саме: актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, які відображені в бухгалтерського обліку і повністю відповідають проведеним господарським операціям. Розрахунок із ДП "Кіфа- Ком" також підтверджується видатковими касовими ордерами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з норм ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своїх рішень відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000262310/0 від 29.03.2010 року про донарахування податку на прибуток ( за основним платежем 1291609 грн., штрафних санкцій 1104844 грн.) прийнято Державною податкової інспекцією у м. Вінниці без врахування всіх обставин, що мали значення у даному випадку, зокрема, неврахування ДПІ у м. Вінниці документів, які свідчать про фактичне проведення ТОВ "Едем" з ДП "Кіфа-Ком" господарських операцій, про відсутність доказів щодо припинення юридичної особи - контрагента позивача ДП "Кіфа-Ком" на момент здійснення зазначених господарських операцій, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування даного рішення підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000262310/0 від 29.03.2010 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем" (вул. Хмельницьке шосе, 2, кім. 707, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 31543001) судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Мультян Марина Бондівна

Судді: Чернюк Алла Юріївна

Жданкіна Наталія Володимирівна