Court ruling № 2864586, 20.01.2009, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 січня 2009 р.

№ 3/75-1806

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Фролової Г.М. - головуючого

Полянського А.Г.

Коробенка Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Приватного агропромислового підприємства "Фортуна"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 року

у справі

№ 3/75-1806 господарського суду Тернопільської області

за позовом

Приватного агропромислового підприємства "Фортуна"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест"

про

відшкодування 859343,5 грн. збитків

встановив:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з положеннями частини 2 статті 1115 та частини 1, 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 111 згаданого кодексу касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі має чітко викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.

Зокрема, касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили про те, що судом при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судом неправильно витлумачена норма закону.

Проте у поданій скарзі не зазначено, які саме норми матеріального або процесуального права порушені судом при прийнятті постанови.

Зважаючи на те, що у поданій касаційній скарзі посилання на порушення судом норм права, зводиться до аналізу наявних у справі доказів, наголошується на невідповідність висновків суду обставинам справи, враховуючи наведені вище положення процесуального законодавства, касаційна скарга не дає підстав для перевірки постанови у справі в касаційному порядку та підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 “Про державне мито” державне мито, яке справляється із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до Держаного бюджету України на рахунки, що відкриті в управліннях Державного казначейства за місцем знаходження господарських судів. Таким чином, державне мито, із касаційних скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України повинно бути перераховане наступним чином:

Одержувач: ВДК у Печерському районі;

Ідентифікаційний код: 26077922;

Банк одержувача: Головне управління Державного казначейства в м. Києві;

МФО: 820019;

Розрахунковий рахунок №31113095700007;

Код економічної класифікації доходів: 22090200 “Державне мито, не віднесене до інших категорій”;

Символ звітності банку (095).

При цьому, додана до касаційної скарги квитанція про сплату державного мита від 09.12.2008 року не може слугувати доказом сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки одержувач вказаний невірно.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Фортуна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 року у справі № 3/75-1806 господарського суду Тернопільської області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий Г.Фролова

Судді А.Полянський

Г.Коробенко