№ 2854770, 16.05.2008, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16.05.2008 р.                                                                                                     № 8/54

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Закритого акціонерного товариства «Піллар»

до           Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

Третя особа Головне управління Державного казначейства України у м. Києві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання виконати певні дії

за участю представників сторін

від позивача: Раілко С.В, довіреність № б/н, від 30.04.2008 р., Журавель В.О. за дов. № 635/1 від 13.11.2007 р.

від відповідача: Денисенко Н.О. за дов. № 4014/9/10-017 від 08.05.2008 р., Лопата О.Є. за дов. № 1507/9/10-017 від 08.05.2008 р., Степанченко В.Ф. за дов. № 292/9/10-017 від 05.02.2008 р.

від третьої особи: Пристрома Є.В. за дов. № 05-30/51 від 08.01.2008 р.

від прокуратури: Розум С.М. посвідчення № 4 від 12.01.2006 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.08.2007 р. № 0002752303/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: 757068,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Піллар” вважає, що протягом квітня 2007 року сплачено всього податку на додану вартість в ціні придбаних товарів, робіт (послуг) 2579956,87 грн. Оскільки Законом України „Про податок на додану вартість” передбачено обов”язок повернення надмірно сплачених сум податку та не встановлена вимога щодо співпадання податкового періоду, в якому виник податковий кредит, з податковим періодом в якому була здійсненна оплата придбаних товарів (послуг), тому на думку позивача, зазначені суми підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, а податкове повідомлення-рішення від 23.08.2007 р. № 0002752303/0 Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. є неправомірним і прийняте безпідставне.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що факти порушень податкового законодавства зафіксовані актом перевірки, а саме позивачем у травні 2007 року заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі, який є більшим ніж за даними перевірки. Тому, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України.

В ході судового розгляду справи, позивачем було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до збільшення, позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та просить зобов`язати ДПІ у Деснянському районі м. Києва у п`ятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили надати висновок до відповідного органу державного казначейства про суму відшкодування податку на додану вартість, яка належить Закритому акціонерному товариству „Піллар”.

Третя особа проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Прокуратура підтримала позицію відповідача, проти позовних вимог заперечувала.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.08.2007 р. № 0002752303/0 та зобов’язання у п”ятидений строк з моменту набрання рішенням суду законної сили надати висновок до відповідного органу державного казначейства про суму відшкодування податку на додану вартість, яка належить Закритому акціонерному товариству „Піллар”.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Як свідчать фактичні обставини справи за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ЗАТ „Піллар" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за травень 2007 р., Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва складено Акт від 10.08.2007 р № 4301/4-23/16299604. Відповідно до висновків акту в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п.п.5.12.2 п.5 „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" позивачем зменшено суму бюджетного відшкодування на 757068,00 грн.

Відповідно висновкам зробленим відповідачем, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ЗАТ „Піллар", є невідповідність заявленої у травні 2007р. до відшкодування суми податку на додану вартість сумам податку, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Однак, існуючими матеріалами в справі (акт перевірки стор. 8) підтверджується, що 18.05.2007 р. ЗАТ „Піллар" було подано до ДПІ у Деснянському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007р. (вх.№27887). Відповідно до зазначеної декларації (рядок 9) - податкові зобов'язання позивача за квітень 2007р. складали 672331,00 грн. Податковий кредит позивача за звітний період відповідно до акту перевірки (стор.10) складав (рядок 17) 3697638,00 грн.

Згідно з даними декларації позивача за квітень 2007 р. різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з урахуванням коригування платежів по вексельній формі відстрочення сплати ПДВ при імпорті товарів (412781,00 грн. до зменшення суми податку на додану вартість; 406712,00 грн. до збільшення суми податку на додану вартість) складає - 3031376,00 грн. (р.21 декларації). Залишок від`ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками квітня 2007 р. складає 3431101,00 грн. (р.24 декларації), що також не заперечується висновками акту перевірки від 10.08.2007р. (стор.15-16 акту).

Відповідно до абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, від`ємне значення суми, розрахованої відповідно до абз. 3 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в розмірі 3908292 (з урахуванням 876916,00 грн. за березень 2007 р. (рядок 26 декларації) - зараховане позивачем до складу податкового кредиту травня 2007 р.

Згідно довідці від 20.06.2007 р. № 5 про суми ПДВ, сплачені позивачем в квітні 2007 р. - ЗАТ „Піллар" протягом квітня 2007 р. сплачено постачальникам товарів, робіт (послуг) всього 15492575,75 грн., в тому числі податку на додану вартість в розмірі 2579956,87 грн. в ціні придбаних товарів, робіт (послуг), що підтверджується вказаною Довідкою № 5 від 20.06.2007р.

Як вбачається з Довідки № 5 від 20.06.2007р. - позивачем у квітні 2007р. сплачені також суми податку на додану вартість по товарах, роботах (послугах), що придбані у березні 2007р. Сума податку на додану вартість сплачена в квітні 2007р. по товарах придбаних у березні 2007р. складає 798494,20 гривень.

20.06.2007р позивачем було подано до ДШ у Деснянському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2007р. (вх.№32690). Відповідно до зазначеної декларації (рядок 9) - податкові зобов'язання позивача за травень 2007р. складали 975023,00 грн. Податковий кредит позивача за звітний період складав (рядок 17) 2519574,00 грн. Даний факт підтверджується актом перевірки на сторінках 16 та 18.

Крім того, відповідно до висновків акту перевірки (стор.22 акту) та згідно з даними декларації позивача за травень 2007р., різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з урахуванням коригування платежів по вексельній формі відстрочення сплати ПДВ при імпорті товарів (710980,00 грн. до зменшення суми податку на додану вартість; 710980,00 грн. до збільшення суми податку на додану вартість) складає - 1544551,00 грн. (р.21 декларації). Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками травня 2007р. складає 3908292 грн. (р.24 декларації), що також

Згідно п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України „Про Податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідно до зазначених вище вимог, 20.06.2007 року (вх.32654), ЗАТ „Піллар" подано до ДПІ у Деснянському районі декларацію за травень 2007 року. Разом з декларацією було подано додаток № 3 „Розрахунок суми бюджетного відшкодування" та додаток № 4 „Заява про повернення суми бюджетного відшкодування" (вх.32655 від 20.06.2007р.), в яких, зокрема, було визначено суму податкового кредиту попереднього звітного періоду фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) в розмірі 2579957,00 грн. та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 2579957,00 грн.

Відповідно п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Крім того, як вже було вказано вище відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Однак, як вбачається з податкових декларацій з податку на додану вартість ЗАТ „Піллар" за березень 2007р. та за квітень 2007р. суми, розраховані згідно до підпункту 7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, мали від'ємні значення, та зараховувались позивачем до складу податкового кредиту наступних звітних періодів.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про Податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 Закону, має від'ємне значення, то:

а)          бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)          залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Позивачем протягом квітня 2007р. сплачено всього податку на додану вартість в ціні придбаних товарів, робіт (послуг) 2579956,87 грн. Факт сплати зазначених сум відповідачем не заперечується. Таким чином, суд не може погодитись з позицією відповідача, що зазначені суми не підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, оскільки Законом України „Про податок на додану вартість" передбачено обов'язок повернення надмірно сплачених сум податку та не встановлена вимога щодо співпадання податкового періоду, в якому виник податковий кредит, з податковим періодом в якому була здійснена оплата придбаних товарів (послуг). Аналізуючи вимоги заповнення Розрахунку суми бюджетного відшкодування з зазначенням в рядку 3 суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), передбачені Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 №166, можна діти висновку, що вони суперечать вимогам Закону України „Про податок на додану вартість", яким встановлений інший порядок бюджетного відшкодування, яким передбачено, що сума бюджетного відшкодування повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) та не вимагає, щоб податковий кредит формувався і сплачувався в одному податковому періоді для визначення суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з думкою відповідача, що у рядок 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування включаються суми податку на додану вартість по тих товарах (послугах), податковий кредит по яких виник в одному податковому періоді з їх оплатою і відповідно суми податку на додану вартість в розмірі 757068,00 грн., сплачені в квітні, але за товари (послуги), придбані в попередніх податкових періодах (в березні 2007р.) не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Тобто, Закон України „Про податок на додану вартість" має вищу юридичну силу і позивач під час розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2007 р. правомірно керувався порядком, встановленим Законом України „Про податок на додану вартість", а не вимогами по складанню та заповненню рядка 3 розрахунку бюджетного відшкодування, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166.

Крім того, відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, те що відповідачем не доведено обґрунтованих підстав щодо порушення позивачем п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість та п.п.5.12.2 п.5.12 п.5 „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, а тому підстави вважати прийнятими правомірно оскаржувані податкові повідомлення-рішення –відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002752303/0 від 23.08.2007 р., виписане Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва.

3.          Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва у встановлений чинним законодавством строк розглянути питання щодо надання висновку до відповідного органу державного казначейства про суму відшкодування податку на додану вартість, яка належить Закритому акціонерному товариству „Піллар". 4.          Судові витрати в сумі 1 грн. 70 коп. судового збору присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Піллар»за рахунок Державного бюджету України.

5.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 27.05.2008 р.