№ 2854752, 25.03.2008, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.03.2008 р.                                                                                                     № 8/13

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова»

до           Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін

Від позивача: Поліщук О.Ю. за дов. № 35/7022 від 05.12.2007 р.

Від відповідача: Вовчук М.В. за дов. № 1441/9/10-206 від 27.08.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000434250/0 від 05.11.2007 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового-повідомлення рішення були порушені норми чинного законодавства, а саме вказує на те, що податковим органом неправомірно були застосовані положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що при проведенні перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв в межах чинного законодавства. Відповідач вважає, що позивачем неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування 945925 грн., які були сплачені позивачем не у попередньому періоді, тобто не у червні 2007 р.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000434250/0 від 05.11.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт № 900/42-50/14307529 від 26.10.2007 р. «Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за липень 2007 року».

На підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000434250/0 від 05.11.2007 р., яким встановлено порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 945925 грн. за липень 2007 р.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування 945925 грн., які були сплачені позивачем не у попередньому періоді, тобто не у червні 2007 р.

Відповідач вважає, що позивачу відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дозволено заявляти до бюджетного відшкодування лише ті суми ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує періоду, в якому заявляється бюджетне відшкодування, а тому відповідач вказує на те, що позивач неправомірно заявив до бюджетного відшкодування 945925 грн., оскільки така сума була фактично сплачена позивачем не у червні 2007 р., а у різних податкових періодах, які передують червню 2007 р.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 ст. 7 вказаного вище Закону, Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не обмежує такий термін як «попередній період»тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. Отже, будь-який період, який передує звітному є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Таким чином, з наведених положень Закону, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку позивачем було сплачено 945925 грн. та отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено таку суму до податкового кредиту. Факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем не заперечується.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на листи ДПА України від 20.09.2006 р. № 17537/7/16-1517-07, від 12.10.2005 р. № 20296/7/16-1417 «Про бюджетне відшкодування», від 08.05.2007 р. № 5740/5/16-1516, від 14.02.2006 р. № 2741/7/16-1517.

Судом не приймаються до уваги посилання податкового органу на листи ДПА України щодо бюджетного відшкодування, оскільки вони не є нормативно-правовими актами і не є обов’язковими для платника податків. Більш того, зміст листа від 12.10.2005 р. щодо порядку заповнення рядку 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування», згідно якого платник податку при заповненні даного рядка «розрахунку»може враховувати лише суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів у цьому ж податковому періоді постачальникам таких товарів, включаючи і суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому періоді при ввезенні на митну територію України товарів, не відповідає повною мірою положенням п.п. «а»п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Слід зазначити, що у листі від 12.10.2005 р. № 20296/7/16-1417 розглядається формування податкового кредиту, коли першою подією є поставка товару, а оплата товару припадає на інший податковий період, який не співпадає з періодом оплати. Також, висновок викладений у вищевказаному листі щодо неправомірності включення до податкового кредиту ПДВ у разі оплати товару не в одному й тому ж періоді із поставкою такого товару (коли поставка є першою подією) суперечить положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає, за необхідне вказати на те, що Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку –це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Також, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість»не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Щодо складення довідки невиїзної камеральної перевірки правильності заявленого бюджетного відшкодування заявленого позивачем, слід зазначити наступне.

Відповідач стверджує, що провів позапланову виїзну перевірку на підставі якої було винесено оскаржуване позивачем рішення, у відповідності до п.п. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 4.5. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби.

Пунктом 4.6. зазначеного Порядку, після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.

В даному випадку відповідач не передав позивачу примірник довідки невиїзної (камеральної) перевірки, тобто відповідач не діяв у відповідності до вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що позивачем неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування 945925 грн., які були сплачені позивачем не у попередньому періоді, тобто не у червні 2007 р.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000434250/0 від 05.11.2007 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000434250/0 від 05.11.2007 р.

3.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова»за рахунок Державного бюджету України

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 28.03.2008 р.