№ 2854748, 25.03.2008, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.03.2008 р.                                                                                                     № 8/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»

до           Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

третя особа Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін

Від позивача: Мельник Е.О. за дов. № 22/155 від 24.01.2008 р.

Від відповідача: Онисько М.М. за дов. № 268/9/10-110 від 19.02.2008 р.

Від третьої особи: Яцишина І.О. за дов. № 162 від 17.12.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000014130/0 від 24.05.2006 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового-повідомлення рішення були порушені норми чинного законодавства, а саме вказує на те, що податковим органом неправомірно були нараховані позивачу зобов’язання з ПДВ за основним платежем 28182,92 грн., за штрафними санкціями 14091,46 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що при проведенні перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв в межах чинного законодавства. Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на рішення Солом’янського районного суду міста Києва, відповідно до якого визнані недійсними статут, установчий договір та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Сервіском-ЛТД», а тому податкова накладна від 06.05.2006 р. № С-00025/2 виписана ТОВ «Сервіском-ЛТД», особою, яка така, що не має право на її складання.

Третя особа надала письмові пояснення по суті адміністративного позову, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Сервіском-ЛТД»були підписані особою, яка не мала повноважень на їх підписання.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000014130/0 від 24.05.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено позапланову виїзну документальну перевірку, за результатами якої було складено акт № 446/41-10/21661022 від 14.05.2007 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Сервіском-ЛТД»за травень 2006 р.».

На підставі акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000014130/0 від 24.05.2007 р., яким встановлено порушення п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим позивачу було визначено зобов’язання з ПДВ за основним платежем 28182,92 грн., за штрафними санкціями 14091,46 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, подав до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП первинну скаргу.

02.07.2007 р. позивачем було отримано рішення про результати розгляду первинної скарги № 7998/10/25-019, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000014130/1.

12.07.2007 р. позивачем до ДПА у м. Києві подано повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення від 24.05.2007 р. № 0000014130/0, з урахуванням рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

12.09.2007 р. позивачем отримано рішення про результати розгляду повторної скарги № 3311/10/25-114, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

19.09.2007 р. позивачем подано повторну скаргу на спірне податкове повідомлення-рішення до ДПА України, з урахуванням рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП та ДПА у м. Києві.

12.11.2007 р. позивачем отримано рішення № 11252/6/25-0115 ДПА України про результати розгляду скарги, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скарга позивача без задоволення.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

В травні 2006 р. позивачем, на підставі видаткової накладної від 06.05.2006 р. № С-00025/2, отримано від ТОВ «Сервіском-ЛТД»товар: труби металеві. По факту поставки товару ТОВ «Сервіском-ЛТД»на адресу позивача була виписана податкова накладна від 06.05.2006 р. № С-00025/2 на суму 140914,61 грн. (без ПДВ), ПДВ 28182,92 грн., всього на суму 169097,53 грн.

Оплата за отриманий товар позивачем була здійснена у повному обсязі на підставі рахунка-фактури ТОВ «Сервіском-ЛТД»від 06.05.2006 р. № С-00025/2, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що підтверджується платіжним дорученням від 11.05.2006 р. № 249 на суму 140914,61 грн. без ПДВ та від 11.05.2006 р. № 128 на суму 28182,92 грн. ПДВ.

Сума ПДВ в розмірі 28182,92 грн. відображена позивачем в реєстрі податкових накладних під порядковим № 96 від 06.05.2006 р., в декларації з податку на додану вартість та у відповідності до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включена до податкового кредиту за травень 2006 року.

Як вбачається з акта перевірки, рішенням Солом’янського районного суду м. Києва визнані недійсними статут, установчий договір та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Сервіском-ЛТД»з моменту внесення до реєстру.

З огляду на вищенаведене, відповідач вказує, що податкова накладна від 06.05.2006 р. № С-00025/2 виписана ТОВ «Сервіском-ЛТД», як особою, яка не має право на її складання, у зв’язку з тим, що вона не зареєстрована як платник ПДВ, і тому, в порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було завищено суму податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Сервіском-ЛТД»на суму ПДВ у розмірі 28182,92 грн. у травні 2006 року.

Суд не погоджується з позицією відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного вище Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, виходячи із змісту вищевказаної норми Закону, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні були виписані позивачу ТОВ «Сервіском-ЛТД»на всю суму податкового кредиту, що передбачені деклараціями з податку на додану вартість.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва ПДВ саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Станом на травень 2006 року ТОВ «Сервіском-ЛТД»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а отже, мало право на виписування податкових накладних як того вимагає пп. 7.2.4. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Частиною 4 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

З огляду на вищенаведене, податковий орган не може нараховувати ПДВ та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем. Чинне законодавство чітко вказує особу, яка має погасити суму податкових зобов’язань у разі анулювання реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000014130/0 від 24.05.2006 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000014130/0 від 24.05.2006р.

3.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»за рахунок Державного бюджету України

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 28.03.2008 р.