Court ruling № 2854562, 10.06.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

№ К-37575/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 19.09.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. у справі № 11/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зумос”

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача Шляхов В. В.,

відповідача Степаненко С. Д.,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Зумос”подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 12.12.2005р. № 279236/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 382578 грн. за липень 2004 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. у справі № 11/1 позов задоволено повністю.

Судові рішення обґрунтовані тим, що позивач придбав товар за договором купівлі-продажу та оплатив його вартість; в подальшому уклав договір комісії на продаж цього товару; комісіонер реалізував товар за межі митної території України, що підтверджується відповідними документами; податковий кредит сформовано без порушень законодавства; посилання на відсутність факту надмірної сплати ПДВ до бюджету неправомірне; матеріали справи не спростовують господарської операції позивача та не свідчать про відсутність у нерезидента правосубєктності на здійснення зовнішньоекономічних експортно-імпортних операцій; нерезидент за отриманий ним товар розрахувався в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 4.7. ст. 4, пп. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. ст. 201, 207 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог касаційної скарги заперечив.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 07.12.2005р. № 188/23-6-32706781 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період з 01 по 31.07.2004р. в якому зазначено про безпідставність застосування позивачем нульової ставки оподаткування податком на додану вартість операцій з експорту товарів на суму 1912888 грн. нерезиденту, оскільки останній є фіктивною фірмою і не може бути вказаний в графі 8 вантажно-митних декларацій.

Згідно пп. 3.1.3. п. 3.1. ст. 3, пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції станом на момент здійснення спірних операцій) обєктом оподаткування є операції платників податку з: вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з: продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України; товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307 (в редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2002р. № 207), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.2002р. за № 462/6750, у графі 8 вантажної митної декларації “Одержувач/Імпортер” наводяться відомості про одержувача товарів; якщо одержувач іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або П. І. Б. і місце проживання фізичної особи.

З аналізу вказаних положень слідує, що податок на додану вартість при імпорті товарів за межі митної території України може бути обчислений за нульовою ставкою лише за умови наявності належно оформленої вантажної митної декларації, тобто заповненої відповідно до вимог Інструкції та зазначена інформація в такій митній декларації є достовірною.

Суди попередніх інстанцій з посиланням на відповідні матеріали справи обґрунтовано зазначили про підтвердження належними та достовірними доказами факту експортування позивачем товару за межі митної території України, не надання доказів фіктивності нерезидента і, як наслідок, правомірність обчислення податку на додану вартість по таких операціях за нульовою ставкою та обґрунтоване заявлення його до відшкодування.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 19.09.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. у справі № 11/1 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 10.06.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.