Court ruling № 2850121, 08.04.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

№ К-34774/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Малого спільного підприємства “Тема”

на постанову Господарського суду Луганської області від 27.07.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. у справі № 10/266н-ад

за позовом Малого спільного підприємства “Тема”

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача Кушков Г. М., Радченко Д. Д.,

відповідача Церетелі Л. А.,

встановив:

Малим спільним підприємством “Тема”подано позов про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська: № 0000322310/0 від 07.02.2006р. про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11057 грн. 04 коп., № 0001262310 від 03.04.2006р. про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 118 грн. 73 коп., № 0000292330/1 від 13.04.2006р. про визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8465 грн. 26 коп., в т. ч. 1403 грн. 31 коп. основного платежу та 7061 грн. 95 коп.штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Луганської області від 27.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. у справі № 10/266н-ад в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не підтверджено належними доказами обґрунтування тих обставин, на які він посилається, тоді як відповідачем штрафні санкції застосовані, а податкове зобовязання визначене правомірно на підставі повного дослідження наданих позивачем для перевірки первинних документів та виявлених по ним порушень законодавства.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, пп. 9.10.3. п. 9.10. ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, пп. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, судові рішення залишити без змін як законні і обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами прийняття відповідачем оспорюваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення є акти перевірок від 26.01.2006р. № 09/23-20175664, від 17.03.2006р. № 55/23-20175664 та рішення від 24.03.2006р. № 4244/25-08 про результати розгляду скарги, в яких зазначено, зокрема, про несвоєчасне надання підзвітними особами позивача авансових звітів за видані готівкові кошти на господарські потреби в розмірі 13663 грн. 09 коп., видачу позивачем підзвітним особам готівки в сумі 31040 грн. без звітування за раніше видані грошові кошти під звіт, а також неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 1403 грн. 31 коп. у звязку з неповерненням протягом звітного місяця отриманих працівниками коштів під звіт на господарські потреби. Вказані порушення мали місце в 2004-2005р.р.

Порядок видачі коштів під звіт або на відрядження в період виявлених порушень регулювався п. 2.15. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428 та п. 2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320.

Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Строки подання звіту про використання наданих під звіт коштів передбачені пп. 9.10.2. п. 9.10. ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно якого такий звіт подається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Досліджуючи надані первинні документи на підтвердження позовних вимог суди попередніх інстанцій вірно встановили про порушення саме позивачем вищезазначених вимог законодавства, а відтак обґрунтовано зазначили про правомірність прийняття відповідачем оспорюваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволені позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Малого спільного підприємства “Тема” без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 27.07.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. у справі № 10/266н-ад без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 08.04.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.