Court ruling № 2842329, 15.04.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

№ К-1059/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Бившевої Л. І.,

Голубєвої Г. К.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду міста Києва від 11.09.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. у справі № 25/175-А

за позовом Закритого акціонерного товариства “Компанія “Росток”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача Єдинак С. В.,

відповідача Сименюк І. Ю.,

встановив:

Закритим акціонерним товариством “Компанія “Росток”подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 12.05.2006р. № 0000111610/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 689 775 грн. 30 коп., в т. ч. 459 850 грн. 20 коп. основного платежу та 229 925 грн. 10 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. у справі № 25/175-А позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач придбав товар за договором купівлі-продажу, отримав його та оплатив вартість і в подальшому уклав договір комісії на продаж цього товару та отримав за реалізацію грошові кошти; комісіонер реалізував цей товар за межі митної території України, що підтверджується відповідними документами; висновок відповідача про неправомірне застосування позивачем нульової ставки оподаткування податком на додану вартість при експортуванні товару матеріалами справи не підтверджується; інформація стосовно порушень при виготовленні, продажі, та експорті товарів не може бути врахована, оскільки докази відношення даних обставин до позивача відсутні.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та, з врахуванням пояснень представника в судовому засіданні, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на врахування ним інформації інших органів при перевірці позивача, фіктивність нерезидента у звязку з відсутністю за юридичною адресою, порушення норм матеріального права, а саме: п. 3.1. ст. 3, пп. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті без порушень норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 04.04.2006р. № 2658-1085/23-0211/00227560 про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003р. по 01.01.2006р. в якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем чистої суми зобовязання по податку на додану вартість за травень 2003р. в розмірі 459850 грн. 30 коп. у звязку з неправомірним застосуванням нульової ставки оподаткування цим податком операції з експорту товарів нерезиденту, що має ознаки фіктивного підприємства.

Згідно пп. 3.1.3. п. 3.1. ст. 3, пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції станом на момент здійснення спірних операцій) обєктом оподаткування є операції платників податку з: вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з: продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України; товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307 (в редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2002р. № 207), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.2002р. за № 462/6750, у графі 8 вантажної митної декларації “Одержувач/Імпортер” наводяться відомості про одержувача товарів; якщо одержувач іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або П. І. Б. і місце проживання фізичної особи.

З аналізу вказаних положень слідує, що податок на додану вартість при імпорті товарів за межі митної території України може бути обчислений за нульовою ставкою лише за умови наявності належно оформленої вантажної митної декларації, тобто заповненої відповідно до вимог Інструкції та зазначена інформація в такій митній декларації є достовірною.

Суди попередніх інстанцій з посиланням на відповідні матеріали справи обґрунтовано зазначили про підтвердження належними та достовірними доказами факту експортування позивачем товару за межі митної території України, не надання доказів фіктивності нерезидента і, як наслідок, правомірність обчислення податку на додану вартість по таких операціях за нульовою ставкою.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 11.09.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. у справі № 25/175-А без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Бившева Л. І.

(підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 16.04.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.