Decision № 28409274, 27.12.2012, Zavodskyi District Court of Luhansk City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Luhansk City)

Справа № 2-3365/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

«24»грудня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська

у складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.,

при секретарі: Тарасенко А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання,-

ВСТАНОВИВ:

«22»жовтня 2012 року позивач ЛМКП «Теплокомуненерго»звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до Правил користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР N 310 від 6 грудня 1981 г.; Правил користування тепловою енергією, затвердженими Наказом Міністерства енергетики України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28 жовтня 1999 року N 307/262, Правил надання послуг населенню з водо-теплопостачання та водовідведення (каналізації), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997р; Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р., МКП «Теплокомуненерго» постачало теплову енергію в квартиру відповідача. Таким чином, між позивачем і відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку № 1065702. Згідно оборотної відомості даного рахунку вбачається, що відповідач своєчасно розрахунки за надану теплову енергію не здійснювала, тому за нею виникла заборгованість по сплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період 01 серпня 1998 року по 01 лютого 2012 року у сумі 4 194,56 грн.

Відповідачка зобов'язана сплатити за спожиті послуги, а позивач має право вимагати від відповідачки виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг. Відповідачка за прострочення виконання повинна сплатити позивачу нараховану суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 7 665,78 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду від 28 квітня 2012 року позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у звязку з тим, що існує спір про право, який повинен вирішуватися в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 4 194,56 грн. основного боргу; 2690,67 грн. витрати від інфляційних процесів; 780,55 грн. 3% річних, а всього стягнути 7 665,78 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не зЧявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позову, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 26).

Відповідач в судове засідання не зявилася, суду причини неявки не повідомила, повідомлялася належним чином (а.с. 23-25).

За таких обставин, суд, оскільки у справі достатньо матеріалів про взаємовідносини сторін, зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і запереченні сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлене наступне.

Позивач здійснює свою господарську діяльність з метою теплопостачання житлового фонду.

Відповідач, яка проживає за адресою: м. Луганськ, кв. Димитрова, 22/67, є абонентом позивача та користуються наданими послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання (а.с. 5).

28.04.2012 року ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 серпня 1998 року по 01 лютого 2012 року, оскільки існує спір про право (а.с.4).

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України „Про житлово-комунальні послуги, Законом України „Про теплопостачання, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно преамбули Закону України „Про житлово-комунальні послуги №1875-ІV від 24.06.2004 року цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки.

Відповідно до ст. 13 Закону від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 зазначеного Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. При цьому, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, зокрема не пізніше 20 числа кожного місяця вносити плату за користування жилим приміщенням (квартплату) та за комунальні послуги. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Такі ж права та обовязки встановлені і вищевказаними Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків.

Згідно зі ст. 67 ЖК України наймачі житлового приміщення зобовязані оплачувати комунальні послуги, у тому числі послуги з тепло забезпечення.

В порушення вимог ст. 68 ЖК України відповідач користувалася послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання, та сплату за надані позивачем послуги проводила нерегулярно.

Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги № 1065702, відкритого на імя ОСОБА_2, сума заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання перед позивачем за період з 01 серпня 1998 року по 01 лютого 2012 року становить 7 665,78 грн. (а.с. 6-9).

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Доказів того, що послуги не надавалися або надавалися у меншому розмірі суду не надано.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи вищезазначене, доходить висновку, що відповідач, як споживач послуг з теплопостачання, належним чином не виконувала свої зобов'язання перед позивачем щодо своєчасної оплати за надані послуги, прострочивши виконання грошового зобов'язання, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з платіжних доручень № 4848 від 04.10.2012 року (а.с. 1) та № 4069 від 01.03.2012 року (а.с.2), позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальній сумі 214,60 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 214, 60 грн. також підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 267, 526, 541-543, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 224-226, 232, 233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»(р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 24047779) суму боргу за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 серпня 1998 року по 01 лютого 2012 року у сумі 4 194 (чотири тисячі сто девяносто чотири) гривні 56 копійок основного боргу; 2 690 (дві тисячі шістсот дев?яносто) гривень 67 копійок втрати від інфляційних процесів; 780 (сімсот вісімдесят) гривень 55 копійку 3% річних, а всього стягнути 7 665 (сім тисяч шістсот шістдесят пЧять) гривні 78 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»(р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 24047779) витрати по сплаті судового збору в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий-суддя: Женеску Е.В.