Decision № 28376084, 10.12.2012, Lebedyn District Court of Sumy Oblast

Справа № 1810/2970/12

Номер провадження 2/1810/600/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого Бакланова Р. В. при секретаріВєчканова С. В., за участю позивачки -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, третя особа - Лебединський міськрайонний сектор УДМС України;

ВСТАНОВИВ:

Позивачка зверулася до суду з вказаною позовною заявою до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1. Донька позивачки 13.11.04 року одружилася з відповідачем - ОСОБА_2 і як члена родини зареєструвала у вказаному будинку. 22.10.10 року шлюб між ними було розірвано. Проте відповідач продовжує проживати у належному позивачці будинку, і не знімається з реєстрації. Відповідач зловживає спиртними напоями, постійно влаштовує сварки та бійки, принужує доньку перед сусідами та односельцями. Доньці позивачки неодноразово приходилося викликати міліцію аби захистити себе та своїх неповнолітніх дітей від нападів відповідача. Проживання відповідача у належному позивачці будинку становить загрозу та небезпеку життю та здоров"ю її доньки та її онуків. Відповідач в утриманні будинку, ремонті, оплаті послуг за електроенергію та газопостачання участі не приймає. Добровільно знятися з реєстрації відповідач не бажає, постійно погрожує фізичною розправою. Тому позивачка змушена звернутися до суду і просить виселити ОСОБА_2 з будинку по АДРЕСА_1, а також зобов"язати Лебединський міськрайонний сектор УДМС України у Сумській області зняти відповідача з реєстраційного обліку з вищевказаного будинку.

Позивачка в судовому засіданні ствердила позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про час дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином і від нього не надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, він вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Під час судового розгляду були встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення суду від 8 липня 1987 року виданого Лебединським райсудом Сумської області (а.с. 5) належить садиба по АДРЕСА_1. Про що також свідчить копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26643766 виданого 08.07.10 року, реєстраційний № 30895774 (а.с. 7) та копія технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).

У вищевказаному будинку, що належить ОСОБА_1 зареєстровані її донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, чоловік доньки -ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, онука -ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, онук -ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 12 жовтня 2010 року Лебединським райсудом було ухвалено заочне рішення, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Неповнолітнього ОСОБА_5 06.06.05 року залишено проживати з матір»ю (а.с. 13).

З постанов про відмову в порушенні кримінальної справи ухвалених ДІМ Лебединського МВ УМВС України в Сумській області від 08.07.11 р. 05.09.10 р., 22.06.10 р., 18.03.10 р. (а.с. 17,18,19,20) вбачається, що ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 систематично вчиняв сварки зі своєї колишньою дружиною ОСОБА_6 в ході яких ображав її брутальною лайкою та застосовував до неї фізичну силу, нерідко це траплялося в присутності неповнолітніх дітей.

Із встановлених обставин випливають цивільні житлові правовідносини, які регулюються ст., ст 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону N475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. ст. 316, 317, 319, 321, 386, 391, 838 ЦК України, 116, 150 ЖК України, п. 17 Постанови пленуму верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України». За вимогами останніх, зокрема, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Права власника житлового будинку (квартири) передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ч. 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до вимог статті 150 Житлового Кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як колишній член сім'ї власника житлового приміщення, відповідач мав право на проживання з власником та користування житловим приміщенням на підставі сервітуту. Згідно законодавства - сервітут - це договір на обмежене користування, а обмеження щодо користування житлом встановлюються законом. Законодавство пов'язує такий сервітут з спільним веденням господарства членам сім'ї при умові, що ведення неможливе без спільного проживання членів сім'ї. Виходячи із ч.2 ст. 3 СК України, згідно з якою: сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки . Згідно ст.ст. 64 ,156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку ( квартири ) належать дружина власника, їх діти і батьки; членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо дані особи постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство.

Таким чином, підставами виникнення у члена сім'ї власника права на реєстрацію та проживання в житловому приміщенні являється наявність сімейн відносин, ведення спільного господарства, яке не можливе без спільного проживання з власником, а також, взаємні сімейні права та обов'язки з власником.

На підставі з п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України, сервітут припиняється у разі припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту.

Отже, при припиненні сімейних відносин та ведення господарства спільно припиняється дія сервітуту, член сім'ї отримує статус тимчасового мешканця.

Таким чином, оцінивши подані сторонами в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач є колишнім членом сім'ї власниці будинку, добровільно усунути перешкоди шляхом виселення з вказаної квартири не бажає, чим безумовно порушуює право власниці - ОСОБА_1 вільно проживати у вказаному будинку та на свій розсуд користуватись та розпоряджатись ним. А тому позовні вимоги ОСОБА_1, про виселення без надання іншого житлового приміщення підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що відсутній спір з Лебединським міськрайонним сектором УДМС України в Сумській області, щодо зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2, тому вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 107,30 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 319, 321, 150, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 11, 60, 88, 209, 212-228 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 з належного на праві власності ОСОБА_1, будинку по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмiрi 107 грн. 30 коп. до державного бюджету Лебединського району, код ЄДРПОУ 37345566, банк ГУ ДКСУ у Сумській області МФО 837013, р/р 31112106700214, код 22090100.

В частині позовних вимог, щодо зобов»язання Лебединський міськрайонний сектор УДМС України в Сумській області про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1, відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Бакланов Р. В.