Court ruling № 28299768, 13.11.2012, Zhytomyr Administrative Court of Appeal

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Закревський Л.В.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"13" листопада 2012 р. Справа № 1702/293/12

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "05" березня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Володимирецького районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 березня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, УПСЗН Володимирецької РДА подали апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в засідання суду не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За таких підстав, з врахуванням приписів ч.4 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією за відсутності позивача та представника відповідача, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач проживає в с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991р. віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також є потерпілим від аварії на ЧАЄС 3-ї категорії, що підтверджується відповідними посвідченням та довідкою.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст.37 Закону, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачкою період, застосуванню підлягають саме ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому позивач відповідно до ст.37 Закону має отримувати допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40% від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до положень п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції в застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "05" березня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області вул.Соборна, 23,смт.Володимирець,Рівненська область,34300