Court ruling № 28247222, 04.12.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року м. Київ К-41931/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 року та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року по справі № 2а-1178/10/2370 за позовом Кредитної спілки "Обереги" до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка "Обереги" звернулась до суду з позовною заявою Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.01.2010 року №9/17-2207/26536258 про стягнення 24 832,23 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 року позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем по справі була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року, встановлено порушення позивачем п.п.9.2.3 п.9.2 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 №889-VI, не оподатковано податком з доходів фізичних осіб доходи у вигляді відсотків, сплачених (нарахованих) на пайові внески членам кредитної спілки.

На підставі Акту перевірки від 27.01.2010 року відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29.01.2010 року №9/17-2207/26536258, яким донараховано 24 832,23 грн., з них: податок з доходів фізичних осіб - 8277,41 грн., штрафні (фінансові) санкції - 16554,82 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 23 Закону України "Про кредитні спілки" внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Частинами 1, 2 ст.21 вищезазначеного Закону визначено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески своїх членів на депозитні рахунки та має право самостійно встановлювати, розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки" нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому, в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Таким чином, Законом України "Про кредитні спілки" визначено, що під процентами розуміється плата, що нарахована кредитною спілкою на пайові внески.

Відповідно до положення абзацу 3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Суди обґрунтовано дійшли висновку, що при вирішенні питання щодо визначення поняття "проценти" в контексті даного спору, слід застосовувати визначення даного терміну наведеного саме в Законі України "Про кредитні спілки", який і регулює питання виплати таких процентів.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", від 01.07.2004 року № 1985-ІV внесено зміни до п. 4.3.5, а саме підпункт "в" після слів "неприбутковими організаціями" доповнити словами "(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)". При цьому зазначені зміни набувають чинності з 01.01.2005 року. Таким чином, зазначений пункт з 01.01.2005 року припиняє регулювання оподаткування виплат (процентів), які здійснюються кредитними спілками.

Відповідно до пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІV пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону в редакції Закону № 1958-ІV від 01.07.2004 року із змінами, внесеними згідно із Законом № 2273-ІV від 21.12.2004 року у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок у тому числі картковий розрахунок, вклад до небанківських (фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп. 9.2.1 і 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 зазначеного Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 року та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року по справі № 2а-1178/10/2370 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 -239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.