Decision № 2807640, 15.01.2009, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.09

Справа № 5/701-08.

за позовом відкритого акціонерного товариства „Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми

до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю „Фрунзе-Будіндустрія”, м. Суми

про стягнення 10 150 451 грн. 70 коп.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе - Будіндустрія», м. Суми

до відповідача – відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.. М.В. Фрунзе», м. Суми

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.04.2006 року № 4/212

Суддя Гудим В.Д.

Представники :

Від позивача – предст. Жуков В.М.

Від відповідача – предст. Михайлик Л.Г.

Суть спору: Позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача 10 151 555 грн. 70 коп. заборгованості за поставлений товар за договором № 4/212 від 25.04.06р., укладеним між сторонами.

Відповідач подав зустрічний позов № 887 від 06.01.2009 року, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.04.2006 року № 4/212, укладений між сторонами.

Позивач за первісним позовом подав заяву № 18-7 від 08.01.09 р. про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 10 150 451 грн. 70 коп. заборгованості за поставлений товар за договором № 4/212 від 25.04.2006 року, укладеним між сторонами.

Відповідач за первісним позовом подав відзив № 888 від 08.01.2009 року на первісну позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач за первісним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву №18-7/79 від 13.01.09р. в якому просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 25.04.06р. № 4/212 позивач за первісним позовом зобов'язувався передати у власність відповідача за первісним позовом товар, а останній в свою чергу прийняти товар та оплатити його на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 3.2. договору від 25.04.06р. № 4/212 відповідача за первісним позовом здійснює оплату на банківський рахунок позивача за первісним позовом в розмірі 100% загальної вартості договору протягом 60 днів з дати поставки товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач за первісним позовом не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за первісним позовом в сумі 10 150 451 грн. 70 коп.

Відповідач за первісним позовом в обґрунтування своєї позиції по справі посилається на те, що договір від 25.04.06р. № 4/212 не відповідає вимогам чинного законодавства і є недійсним. При цьому відповідач за первісним позовом зазначає, що п. 8.1. договору встановлює обов'язковий для нього порядок вирішення спорів, що виникають при виконанні договору, шляхом переговорів, обмежуючи тим самим право відповідача за первісним позовом щодо звернення для вирішення спірних питань безпосередньо до суду та суперечить вимогам ст. 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п. 8 договору від 25.04.06р. № 4/212, спори та розбіжності, що виникають з даного договору по можливості будуть вирішуватися шляхом переговорів. Якщо спори та розбіжності не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню господарським судом у відповідності до чинного законодавст ва.

В зв'язку з зазначеним, господарський суд вважає посилання відповідача за первісним позовом необґрунтованими, оскільки договором передбачено право звернення сторін до суду та вирішення спорів в судовому поряду.

Крім того, як зазначає відповідач за первісним позовом, п.6.2 договору встановлено відповідальність за порушення строків оплати в розмірі 0,1% від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 3% простроченого платежу, що суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №534/96-ВР, згідно якої «розмір пені, ... обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня».

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня".

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В зв'язку з зазначеними обставинами, господарський суд вважає, що п.6.2 договору від 25.04.06р. № 4/212 ніяким чином не суперечить вимогам чинного законодавства.

Також відповідач за первісним позовом посилається на те, що договір 25.04.06р. № 4/212 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Товар переданий відповідачеві за первісним позовом за договором від 25.04.06р. № 4/212 на загальну суму 10 150 451 грн. 70 коп., у зв'язку з відсутністю у відповідача за первісним позовом необхідних складських приміщень, знаходиться на відповідальному зберіганні у позивача за первісним позовом на підставі договору зберігання від 31.10.2006р. №4/212/о укладеного між сторонами.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що товар формально переданий відповідачеві за первісним позовом на виконання умов договору, фактично протягом строку дії договору знаходився у позивача за первісним позовом і з його складу фізично не переміщувався, тобто залишався у його володінні. Прийом-передача товару, а також його подальше розміщення на відповідальному зберіганні у позивача за первісним позовом відбувалась лише документально. Протягом дії договору відповідач за первісним позовом не мав можливості без посередництва позивача за первісним позовом забезпечити умови зберігання придбаного товару, а також здійснити реалізацію придбаного за договором товару, і не має такої можливості на даний час. Діяльність відповідача за первісним позовом щодо отримання, зберігання та реалізації отриманого на виконання умов договору товару не є безпосередньою, регулярною та постійною, оскільки вищевказану діяльність здійснює позивач за первісним позовом безпосередньо, або за формальної участі відповідача за первісним позовом.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, факт передачі товару позивачем за первісним позовом та отримання його відповідачем за первісним позовом підтверджується матеріалами справи, зокрема копіями накладних на отримання товару, відповідно до яких позивач за первісним позовом пе редавав товар у відповідності до специфікацій, а відповідач за первісним позовом прийняв товар.

Крім того, як зазначають сторони та вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом була здійснена часткова оплати поставленого позивачем за первісним позовом товару відповідно до договору від 25.04.06р. № 4/212, що свідчить про виконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе за договором зобов'язань.

Як зазначає сам відповідач за первісним позовом, підставою для укладення між сторонами договору на зберігання від 31.10.2006р. № 4/212/о, була відсутність у відповідача за первісним позовом необхідних складських приміщень для зберігання придбаного товару.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачеві за первісним позовом товару, часткової оплати отриманого за договором від 25.04.06р. № 4/212 товару, господарський суд вважає посилання відповідача за первісним позовом на те, що договір 25.04.06р. № 4/212 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним необґрунтованими.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що договір від 25.04.06р. № 4/212 укладений з додержанням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Матеріалами справи, зокрема актом звірки, підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 10 150 451 грн. 70 коп. (а. с. 36-38, II том).

Враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач за первісним позовом не подав доказів належного виконання договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень, господарський суд вважає вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 10 150 451 грн. 70 коп. заборгованості за поставлений товар за договором № 4/212 від 25.04.2006 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

СУД ВИРІШИВ:

1. Забезпечення позову, передбачене пунктом 3 ухвали від 24.12.08р. яким заборонено товариству з обмеженою відповідальністю „Фрунзе-Будіндустрія” (м. Суми, вул.. Горького, 58 код ЄДРПОУ 34013232) вчиняти будь-які дії щодо відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належить йому на праві власності на загальну вартість, еквівалентну 10 150 451 грн. 70 коп. скасувати.

2. Первісний позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фрунзе-Будіндустрія" (м. Суми, вул.. Горького, 58, код ЄДРПОУ 34013232) на користь відкритого акціонерного товариства „Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми (м. Суми, вул.. Горького, 58 код ЄДРПОУ 05747991) 10 150 451 грн. 70 коп. заборгованості, 25 500 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

СУДДЯ В.Д.ГУДИМ

Повний текст судового рішення підписано 20.01.09 р.