Decision № 28006365, 11.12.2012, Commercial Court of Chernihiv Oblast

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" грудня 2012 р. Справа № 5028/10/77/2012

Позивач: Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України,

вул. Шевченка, 97, м. Чернігів, 14027

Відповідач: Закрите акціонерне товариство Науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля»,

вул. Я. Лизогуба, 13, смт. Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 4137,98 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: Савицький І.О., довіреність № 001 від 06.12.2012р., юрисконсульт

відповідач: Довбах В.О., довіреність б/н від 28.08.2012р., представник

В судовому засіданні 10.12.2012р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України подано позов до Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля»про стягнення заборгованості в сумі 4137,98 грн., з яких 3950,00 грн. сума основної заборгованості, 187,98грн. сума пені за період з 19.05.12р. по 28.11.12р. включно. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати за отриманий товар, які виникли на підставі прийнятої позивачем пропозиції (оферти) відповідача про укладення договору поставки № 2-232 від 08.05.12р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В своїх письмових запереченнях, які залучені судом до матеріалів справи, відповідач зазначив, що позивач посилається на договір поставки № 2-232 від 08.05.12р., але 08.05.12р. між сторонами була підписана лише пропозиція укладення договору поставки. Також відповідач зазначив, що позивач не надав жодних документів, які підтверджують замовлену відповідачем кількість товару (а.с. 31-33).

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

08 травня 2012 року від відповідача позивачу факсом надійшла письмова пропозиція (оферта) про укладення договору поставки № 2-232 від 08.05.2012р.

Відповідно до умов пропозиції ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля»( відповідач) пропонує Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового втробництва Національної академії аграрних наук України ( позивачу) здійснити поставку мікробних препаратів.

Згідно п. 1.1. відповідач (замовник) зобов»язується прийняти мікробні препарати у замовленій ним кількості, а саме ризогумін під сою в кількості 100 га/п на загальну суму 3950,00 грн. (в тому числі ПДВ 658,33 грн.), та здійснити оплату за товар протягом десяти календарних днів з моменту його отримання.

Відповідно до п.п. 1.4., 1.5. Пропозиції від 08.05.12р., моментом прийняття пропозиції є отримання замовником листа -відповіді (акцепту) із прийняттям пропозиції виконавцем чи здійсненням поставки товару у строк чинності пропозиції. Дана пропозиція є чинною протягом двадцяти календарних днів з моменту отримання її виконавцем.

Пропозиція (оферта) укладення договору поставки № 2/232 від 08.05.1р. була підписана керівниками та скріплена печатками двох сторін (а.с. 28).

Згідно ч. 1. ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В той же день позивач здійснив відвантаження біопрепарату Ризогумін під сою зі свого складу у замовленій кількості, що підтверджується належним чином завіреною копією накладної № 108 від 08.05.2012р. на суму 3950,00 грн. Товар був отриманий повноважним представником відповідача, що підтверджується оригіналом довіреності № 153 від 07.05.2012р., виданої відповідачем уповноваженій особі для отримання ризогуміну під сою (а.с. 29, 30).

Згідно ч.1 ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину. Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно вимог ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином договір поставки № 2-232 від 08.05.2012р. укладений між ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля»та Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України у спрощений спосіб, що не суперечить вимогам ч.1 ст.181 Господарського кодексу України щодо укладення господарських договорів між юридичними особами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 01-07/604 від 21.08.12р. на суму 3950,00 грн., яка була отримана відповідачем, що підтверджується належним чином завіреною копією поштового повідомлення в матеріалах справи (а.с. 24, 25). Заборгованість відповідачем на даний час не сплачена.

Таким чином, на момент подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 3950,00 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтовані та підлягають задоволенню в розмірі 3950,00грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.3. Пропозиції (оферти) відповідача від 08.05.12р., прийнятої позивачем, у випадку прострочення платежу згідно п. 1.1. даної Оферти, позивач (виконавець) має право застосувати до відповідача (замовника) штрафні санкції у формі пені у розмірі із розрахунку 120% облікової ставки НБУ від суми утвореної заборгованості за кожну добу прострочення платежу.

Позивач, згідно розрахунку в матеріалах справи (а.с. 17), просить стягнути з відповідача пеню в сумі 187,98 грн. за період з 19.05.12р. по 28.11.11р. включно.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок, здійснений позивачем (а.с.17), суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за період з 19.05.12р. по 19.11.12р. включно, в сумі 179,69 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог., а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1606,28 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Науково-виробничого об"єднання „Чернігівеліткартопля" (15522, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Седнів, вул. Я.Лизогуба, 13, р/р 26002000037089 в ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 00497377) на користь Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 97, р/р 31259273210997 в ГУ ДКСУ в Чернігівській області. МФО 853592, код ЄДРПОУ 00497360) 3950,00 грн. боргу, 179,69 грн. пені, 1606,28 грн. судового збору.

В інший частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 11.12.12р.

Суддя І.Г. Мурашко

11.12.12