Court ruling № 28004352, 20.11.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/81556/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року

у справі №2а/1770/2233/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод «Ісполін»(надалі - ТОВ Ливарно-механічний завод «Ісполін»)

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (надалі -Дубенська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Дубенської ОДПІ від 05.03.2010р. №0004551740/0, від 20.04.2010р. №0004551740/1 та від 02.07.2010р. №0004551740/2 за платежем «податок з доходів фізичних осіб»на загальну суму 9303,93грн. в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 2925,28грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011р., позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 05.03.2010р. №0004551740/0, від 20.04.2010р. №0004551740/1 та від 02.07.2010р. №0004551740/2 в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 2925,28грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3,40грн.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р., про що складено акт №31/23/33522271 від 24.02.2010р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушенням позивачем ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі вказаних висновків прийнято податкове повідомлення-рішення №0004551740/0 від 05.03.2010р., яким позивачеві визначено суму зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»всього на суму 9303,93грн., в т.ч. за основним платежем 3002,06грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6301,87грн.

За наслідками апеляційного узгодження вказаного зобов'язання, скарги платника податку залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення №0004551740/1 від 20.04.2010р., №0004551740/2 від 02.07.2010р.

Зокрема, перевіркою вказано, що за перевірений період позивачем не нараховані відсотки в сумі 6478,40грн. за користування позикою, яка є додатковим благом для ОСОБА_1

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що у травні 2009р. позивачем було укладено два договори про зворотну безвідсоткову позику №1 від 11.05.2010р. та №2 від 14.05.2010р., за умовами яких ТОВ ТОВ «Ливарно-механічний завод «Ісполін»(позикодавець) надає позичальнику ОСОБА_1 (позичальник) безвідсоткові позики у готівковій формі в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) грн. кожна.

Пунктом 2.2 вказаних договорів визначено, що позика надається на зворотній і безпроцентній основі.

Матеріали справи свідчать, що на виконання вищевказаних договорів підприємством надало безвідсоткову зворотну позику ОСОБА_1, саме:

- у травні 2009р. в сумі - 125000 грн. (видатковий касовий ордер №79 від 27.05.2009р. - 5000 грн., видатковий касовий ордер №80 від 28.05.2009р. - 40000грн., видатковий касовий ордер №81 від 29.05.2009р. - 80000грн.);

- у червні 2009р. в сумі - 35000 грн. (видатковий касовий ордер №83 від 02.06.2009р. - 20000 грн., видатковий касовий ордер №84 від 05.06.2009р. - 15000 грн.).

Згідно пункту п.2.3 вказаних договорів, сторони досягли домовленості, що зворотна безпроцентна позика надається відповідно до 11 травня та 14 травня 2010 року. Пунктом 5.2 договорів передбачено, що договір діє до моменту його остаточного виконання.

Між тим, станом на 30.09.2009р. (останній день перевіреного періоду) позика у загальній сумі 160000,00грн. ОСОБА_1 в касу підприємства не поверталася та із заробітної плати працівника утримана не була. Крім того, ОСОБА_1 згідно наказу №51 від 30.07.2009р. звільнений з займаної посади.

Згідно з п.п.4.2.1.п.4.2.ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Статтею 1046 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При цьому, зазначена норма матеріального права не містить застережень щодо обов'язкової відплатності договору позики.

Статтею 1048 частиною 1 Цивільного Кодексу України обумовлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Між тим, укладений позивачем із громадянином договір позики визначено сторонами, як безпроцентний. Таким чином, посилання відповідача на зазначену норму є безпідставним.

Щодо посилань податкового органу на те, що укладені договори про надання позики працівникові підпадають під визначення фінансових послуг, порядок надання яких регулюється Законом про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), отже, необхідно було нарахувати відсотки за користування позикою виходячи із облікової ставки НБУ, а не нараховані позивачем відсотки в сумі 6478,40 грн. є додатковим благом для громадянина ОСОБА_1 і мають бути оподатковані відповідно до п.п.4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зазначено наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 року № 2664-III, фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно п.6 ч.1 ст.4 вказаного Закону, фінансовими послугами вважається, зокрема, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено доходи, що включаються до складу валового доходу підприємства.

Таким чином, при визначенні валового доходу підприємства та, відповідно, при визначенні його податкових зобов'язань за платежем «податок на прибуток», є обґрунтованим посилання на вказану норму права. Однак, оспорювані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»і визначають позивачеві суму зобов'язання саме за платежем «податок з доходів фізичних осіб».

Таким чином, з огляду на те, що позика не є відшкодуванням витрат, позика підлягає поверненню, вона не вважається доходом особи, що отримала позику, і, відповідно, протягом строку дії договору не є об'єктом оподаткування. Тобто суми коштів, переданих (наданих) податковим агентом (юридичною особою) фізичній особі - платнику податку за договором позики, які фізична особа (користувач) повинна повернути позикодавцеві (податковому агенту) у визначений договором термін, не підлягають оподаткуванню згідно з п.п.4.3.35 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області -залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року якою залишено без змін постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов