Decision № 27990085, 11.12.2012, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.12 Справа № 9пн/5014/2961/2012

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк",

м. Луганськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про визнання права власності

в присутності представників:

від позивача - Бєловицький С.І., дов. № 534 від 06.12.11,

від відповідача - не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- визнання майна, яке належить позивачу, а саме: торгівельний павільйон розміром 51,58 кв. м., що розташований у АДРЕСА_1, об'єктом нерухомого майна,

- визнання за позивачем права власності на вказаний об'єкт нерухомості.

У судовому засіданні 11.12.12 представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позову щодо площі спірного об'єкту з урахуванням експертного висновку, яку суд приймає до розгляду, оскільки зазначена заява не змінює предмету або підстав позову.

В обґрунтування вимог позивач, ПАТ "Укркомунбанк", посилається на укладений між ним та відповідачем, підприємцем ОСОБА_1, договір оренди нежитлового приміщення № 407 від 01.09.11, згідно з яким відповідач на підставі акту прийому-передачі від цієї ж дати отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке розташоване у АДРЕСА_1.

На час розгляду справи договір оренди є дійсним, однак відповідач листом від 08.11.12 заперечує право позивача на отримання орендної плати, посилаючись на те, що останній не є власником спірного об'єкту, а саме майно не є об'єктом нерухомості, а тому не може бути предметом договору оренди.

Однак спірний об'єкт позивач отримав за договором купівлі-продажу павільйону очікування транспорту та торгівельного павільйону, укладеним між ним та ТОВ "Шовковий путь". Цей договір посвідчений приватним нотаріусом 23 серпня 2006 року за реєстр. № 4332.

Позивач стверджує, що спірний павільйон відповідає вимогам ст. 181 ЦК України щодо нерухомого майна, оскільки є об'єктом розташованим на земельній ділянці, переміщення якого є неможливим без знецінення та зміни його призначення.

Відповідач, підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача та позицію відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Інтерес позивача полягає у визнанні за ним права власності на спірне нерухоме майно через невизнання цього права з боку відповідача.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчую його право власності, тобто позов позивача по справі є позадоговірною вимогою власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане про повернення майна чи усунення інших перешкод у здійснені власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Судом встановлено, що між позивачем, ПАТ "Укркомунбанк", та відповідачем, підприємцем ОСОБА_1, укладено договір оренди нежитлового приміщення № 407 від 01.09.11 (а.с. 12 -17), згідно з яким відповідач на підставі акту прийому-передачі від цієї ж дати (а.с. 18) отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке розташоване у АДРЕСА_1.

Згідно з додатковою угодою від 20.08.12 до договору оренди він є чинним до 31 серпня 2013 року, однак відповідач листом від 08.11.12 (а.с. 17) заявив про відмову від сплати орендної плати, не визнаючи позивача власником орендованого майна з підстав. викладених у цьому листі.

Вирішуючи цей спір суд виходить з наступних принципових позицій.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів.

Позивачем в обґрунтування своїх доводів надано до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу павільйону очікування транспорту та торгівельного павільйону, укладеним між ним та ТОВ "Шовковий путь". Цей договір посвідчений приватним нотаріусом 23 серпня 2006 року за реєстр. № 4332 (а.с. 10).

Вказаний договір купівлі-продажу не визнаний у судовому порядку недійсним, він є обов'язковим для сторін та дійсним на час розгляду цієї справи.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01.07.04 до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) відносяться об'єкти, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що спірний об'єкт не підпадає під ознаки тимчасової споруди, оскільки за експертним висновком, наданим представником позивача у судовому засіданні, вказаний об'єкт нерухомості торгівельного павільйону (загальною площею 49,5 кв. м.) з павільйоном очікування транспорту (загальною площею 27,54 кв. м.) є капітальною спорудою (об'єктом нерухомості) та відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації.

Щодо доводів відповідача, то вони, в супереч вимогам ст. 33 ГПК України, не підтверджені жодними доказами.

Щодо вимоги про визнання спірного майна об'єктом нерухомості.

По суті вказана вимога є вимогою про встановлення юридичного факту.

Статтею 12 ГПК України визначені справи, які підвідомчі господарським судам. Як вбачається з цієї норми, перелік категорій справ, які підпадають під юрисдикцію господарських судів, не містить такої категорії, як встановлення юридичного факту, тому вказана вимога лежить за межами повноважень господарського суду, відтак в цій частині позову слід відмовити.

Стосовно майна, яке є предметом спору, відсутні будь-які заборони чи обтяження, з огляду на це суд вважає, що визнання права власності за позивачем не порушує прав чи інтересів будь яких інших осіб.

Виходячи з фактичних обставин та наданих позивачем до справи матеріалів, суд вважає за можливе задовольнити вимогу про визнання за ним права власності на спірне майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за позивачем, ПАТ "Укркомунбанк", 91055, м. Луганськ, вул. В.В. Шевченка, буд. 18-а, код 24191588, право власності на торгівельний павільйон (загальною площею 49,5 кв. м.) з павільйоном очікування транспорту (загальною площею 27,54 кв. м.), що розташований у АДРЕСА_1.

3. У задоволенні вимоги про визнання спірного майна, яке належить позивачу, об'єктом нерухомого майна -відмовити.

4. Стягнути з відповідача, підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ід. код НОМЕР_1, на користь позивача, ПАТ "Укркомунбанк", 91055, м. Луганськ, вул. В.В. Шевченка, буд. 18-а, код 24191588, витрати зі сплати судового збору в сумі 2480,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено і підписано 11.12.12.

Суддя А.Г. Ворожцов