Decision № 27966613, 11.12.2012, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 5016/2466/2012(4/80)

Позивач Обласне комунальне підприємство«Миколаївоблтеплоенерго»,

вул. Миколаївська, 5а, м. Миколаїв, 54034

Відповідач Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та

екскурсіях «Миколаївтурист»,

вул. Московська, буд. 6, м. Миколаїв, 54034

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Савицька О.Е. довіреність № 31/01 від 05.01.2011 року

Від відповідача - Філевський Р.М. довіреність № 1 від 28.02.2011 року

СУТЬ СПОРУ стягнення заборгованості в сумі 126 445,19 грн., з яких: 114 737,79 грн. -основного боргу, 9 260,98 грн. -пені, 2 446,42 грн. -3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 126 445,19 грн., з яких: 114 737,79 грн. -основного боргу за період з 01.02.2012 р. по 16.04.2012 р., 9 260,98 грн. -пені за період з 05.05.2012 р. по 31.10.2012 р., 2 446,42 грн. -3% річних за період з 06.03.2012 р. по 31.10.2012 р., оскільки за договором на постачання теплової енергії № 410.01 від 01.08.2006 р. він виконав свої обов'язки щодо поставки теплової енергії, а відповідач за теплоенергію своєчасно не розрахувався.

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, згідно договору від 01.08.06 р. сторони узгодили тариф 657,73 грн. за ГКал. В подальшому зміни до договору не вносились, відповідно до ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України. Отже, позивач безпідставно виставив в рахунках ціну 951,69 грн. за ГКал., тому вважає, що переплатив за спожиту теплоенергію, оскільки, слід було сплатити 301 720,48 грн., а ним було сплачено за опалювальний період 321 798,48 грн. (детальніше викладено у відзиві).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

01.08.06р. сторони уклали договір № 410.01 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам (а.с. 7-8), згідно якого позивач відпустив відповідачу теплову енергію в кількості 458,73 ГКал. за період з жовтня 2011 року по 16.04.2012 р., з яких з 01.02.2012 р. по 23.04.2012 р. було спожито 164,13 ГКал., що підтверджується відомостями споживання теплової енергії, нарядами на підключення відповідача до системи теплопостачання.

На оплату спожитої теплоенергії за період з 01.02.2012 р. по 16.04.2012 р. позивачем на адресу відповідача були надіслані щомісячні рахунки на загальну суму 184 737,84 грн., про що свідчать поштові реєстри.

Відповідно до п.п. 1.8, 1.9 визначеного договору від 01.08.06 р. відповідач був зобов'язаний перераховувати позивачеві щомісячно протягом опалювального періоду або року авансові платежі на поточний місяць у розмірі, вказаному в додатку №1 до договору до 25 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа поточного місяця бюджетними організаціями, до 5 числа місяця наступного за звітним.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, за надану теплову енергію розрахувався частково в сумі 70 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 75-78), в зв'язку з чим борг станом на час розгляду справи склав 114 737,79 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 3% річних за період з 06.03.2012 р. по 31.10.2012 р. в сумі 2 446,42 грн., пеня за період з 05.05.2012 р. по 31.10.2012 р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 9 260,98 грн., які підтверджені розрахунками позивача (а.с. 33-34), розмір пені узгоджений сторонами в п. 5.1 договору, підлягають задоволенню повністю на підставі ст. 625 ЦК України та ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник в частині застосування тарифів за спожиту теплоенергію.

За змістом ст. ст.12 , 191 ГК України одним із засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення"

Стаття 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення»передбачає види цін: вільні та державні регульовані.

Згідно ч.ч.1-3 ст.12 ЗУ «Про ціни і ціноутворення»державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Законом України «Про теплопостачання»передбачено, що тариф (ціна) на теплову енергію -це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал.) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах у т.ч.: забезпечення енергетичної безпеки держави; державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання; формування цінової та тарифної політики.

Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. (Статті 1, 6, 20 Закону.)

Відповідно до вимог діючого законодавства Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України прийняла Постанову від 30.09.2011 N 77 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКП "Миколаївоблтеплоенерго», що набрала чинності з 1 жовтня 2011 року, згідно якої позивачу було встановлено тарифи на теплову енергію для м. Миколаєва 793,02 грн. без ПДВ.

Виконуючи вимоги ст.25 ЗУ «Про теплопостачання»позивач опублікував відомості про зміну тарифів на теплову енергію 8 жовтня 2011р. в газеті «Вечірній Миколаїв»та неодноразово повідомляв відповідача письмово (а.с.51-53) .

Як свідчать рахунки позивача та платіжні доручення відповідача (а.с.59-67) , з початку опалювального періоду -15.10.11 позивач виставляв рахунки, виходячи з тарифу 793,02 грн. без ПДВ за 1 ГКал, а відповідач сплачував їх в повному обсязі. Але, спожиту теплоенергію за період з 1.02.12 до 15.04.12 оплатив частково, безпідставно посилаючись на відсутність змін до договору.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Миколаївтурист»(вул. Московська, буд. 6, м. Миколаїв, код 02659223) на користь обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»(вул. Миколаївська, 5а, м. Миколаїв, код 31319242) заборгованість в сумі 126 445,19 грн. (сто двадцять шість тисяч чотириста сорок п'ять грн. 19 коп.), з яких: 114 737,79 грн. (сто чотирнадцять тисяч сімсот тридцять сім грн. 79 коп.) -основного боргу, 9 260,98 грн. (дев'ять тисяч двісті шістдесят грн. 98 коп.) -пені, 2 446,42 грн. (дві тисячі чотириста сорок шість грн. 42 коп.) -3% річних та 2 528,90 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять вісім грн. 90 коп.) - судового збору.

Наказ видати позивачу.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 11.12.2012 р.

Суддя Т.М.Дубова