Court ruling № 27946243, 22.11.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року м. Київ К-18135/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Тарасовецька птахофабрика" на постанову господарського суду Чернівецької області від 08.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010

у справі № 2/152

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Тарасовецька птахофабрика"

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції,

Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Тарасовецька птахофабрика" звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області про визнання недійсним рішення року № 116/230000102300 від 31.01.2008, яким нарахована пеня в сумі 136350 грн. та рішення № 3120/10/25-009 від 17.04.2008.

Постановою господарського суду Чернівецької області 08.12.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 постанову господарського суду Чернівецької області від 08.12.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено перевірку позивача та складено акт № 34/23-32171745 від 24.01.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте рішення № 116/23-0000102300 від 31.01.2008, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньо - економічної діяльності в сумі 136350 грн.

Перевіркою встановлено, що на виконання імпортного контракту № MY/EU20070315C від 02.04.2007 позивач 25.04.2007 перерахував нерезиденту LLC Jiangsu Muyang Group Co LTD передоплату в сумі 300000 доларів США, граничний строк поставки товару визначено 24.07.2007.

Позивачем було вибрано індивідуальну ліцензію НБУ № 356 від 07.08.2007 на відстрочення терміну поставки товару по вищевказаному контракту на період з 25.07.2007 по 23.08.2007.

Державною податковою адміністрацією України листом від 17.09.2007 було відмовлено позивачу у наданні остаточного висновку щодо доцільності законодавчо встановлених термінів розрахунків за контрактом.

Судами встановлено, що фактично товар поставлений 21.09.2007, що підтверджується відміткою у ВМД типу ІМ -40, чим порушено статтю 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", якою передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

За змістом ч. 1 ст. 4 цього ж Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Фактично товар поставлений 21.09.2007, що підтверджується відміткою у ВМД типу ІМ - 40.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Тарасовецька птахофабрика" на постанову господарського суду Чернівецької області від 08.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 у справі № 2/152 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Тарасовецька птахофабрика" відхилити.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 08.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 у справі № 2/152 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко