Decision № 27893346, 05.12.2012, Commercial Court of Chernihiv Oblast

05.12.12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?05? грудня 2012 року справа № 5028/7/68/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспромсервіс», юридична адреса: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шлюзова,1 поштова адреса: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ватутіна, 99Відповідач : Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1Про стягнення 53 440 грн. Суддя Н.О. Скорик

Представники сторін:

Від позивача: Савицький А.Д. довіреність № б/н від 28.08.2012 р. представник

Від відповідача: ОСОБА_3 адвокат

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромсервіс" подано позов про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 65 700 грн. - суму попередньої оплати за непоставлений товар, що була перерахована позивачем відповідачу згідно платіжного доручення № 3466 від 13.07.2012 р.

У судовому засіданні від 20.11.2012 р. позивач подав заяву про зменшення суми позовних вимог, у зв'язку із частковою сплатою боргу відповідачем на суму 12 260 грн., за якою позивач просить стягнути з відповідача 53 440 грн. -суму попередньої оплати за непоставлений товар. Суд заяву прийняв. Справа розглядається з урахуванням поданої заяви.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

Встановив:

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків ( ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Доказів укладання договору як єдиного письмового документа сторони не надали.

12.07.2012 р. відповідачем виставлено рахунок № 674 на суму 65 700 грн. на оплату поставки профільного настилу з полімерним покриттям РЕ ПС у кількості 1095,0 кв. м.

На підставі отриманого від відповідача рахунку № 674 від 12.07.2012 р. позивач згідно платіжного доручення № 3466 від 13.07.2012 р. перерахував відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 65 700 грн.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з чим, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого зроблено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права -ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

18.09.2012 р. позивачем направлено відповідачу вимогу № 1 від 18.09.2012 р. про поставку профільного настилу з полімерним покриттям РЕ ПС у кількості 1095,0 кв.м. Відповідач отримав зазначену вимогу 23.09.2012 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 00040455.

Відповідач зобов'язання не виконав -профільний настил з полімерним покриттям РЕ ПС у кількості 1095,0 кв. м. не поставив.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

10.10.2012 р. позивачем направлено відповідачу вимогу №2 від 09.10.2012 р. про повернення суми попередньої оплати в розмірі 65 700 грн.

07.11.2012 р. відповідач частково повернув суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 12 260 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 25).

Доказів поставки товару, доказів повернення 53 440 грн. попередньої оплати на момент винесення рішення по справі відповідач не надав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї статті також застосовується до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідач позовні вимоги визнав частково у сумі 36 220 грн., зазначивши про часткову поставку товару згідно видаткової накладної № РН-000151 від 01.10.2012 р. на суму 17 220 грн.

Позивач проти факту отримання товару заперечив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі ?Положення?). Відповідно до Положення первинні документи (документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення) повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Надана відповідачем видаткова накладна № РН-000151 від 01.10.2012 р. не може розглядатися судом як належний доказ поставки товару, оскільки даний документ не підписаний позивачем. Твердження відповідача про те, що не зважаючи на те, що позивач не підписав видаткову накладну № РН-000151 від 01.10.2012 р., він отримав зазначений товар на суму 17 220 грн. за адресою м. Бориспіль, вул. Головата, б. 76, про що був складений акт від 01.10.2012 р., спростовується тим, що даний акт не є належним доказом, оскільки він складений в односторонньому порядку, без участі представників позивача.

Отже, заперечення відповідача не підтверджуються належними доказами, вимоги позивача по стягненню 53 440 грн. є правомірними, підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 173,180,181,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,525,526,612,692,1212 Цивільного кодексу України, ст. 33,34,49,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 у Чернігівське РУ ПАТ КБ «Приватбанк»м. Чернігів, МФО 353586, код 2972811793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсервіс», Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 1( р/р 260000230402 у АТ «БМ Банк» м. Києва, МФО 380913, код 30535707) 53 440 грн. попередньої оплати, 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.12.2012 р.

Суддя Н.О. Скорик