Decision № 27893246, 03.12.2012, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/13096-2012

03.12.12

За позовом: Приватного підприємства "Купава"

до: Приватного підприємства "Данілов і Ко”

про: стягнення 23 401,04 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: не з’явилися;

відповідача: не з’явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором поставки від 20.02.2009 № 2213/1 позивач, виконуючи взяті на себе обов’язки за вказаним договором, поставив відповідачеві товар, проте останній отримав його, але розрахувався лише частково. Таким чином, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача 23 401,04 грн., з яких 22 968,31 грн. –основного боргу; 294,28 грн. –7 % штрафу; 115,32 грн. –пені; 23,13 грн. –3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 порушено провадження та присвоєно справі № 5011-45/13096-2012.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду даної справи, що підтверджується повідомленнями поштового зв’язку про вручення останньому поштового відправлення.

Отже, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, –

В С Т А НО В И В :

Між Приватним підприємством «КУПАВА»(далі –позивач) та Приватним підприємством «Данілов і Ко»(далі –відповідач) був укладений договір поставки від 20.02.2009 № 2213/1 (далі –Договір), відповідно до якого позивач зобов’язався передати майно (далі –товар) у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти товар і оплатити за нього певну грошову суму на умовах Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору розрахунки за продукцію відповідач проводить з моменту поставки товару, згідно додатку № 1, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача. Додатком № 1 до Договору встановлено, що порядок оплати за отриманий відповідачем товар здійснюється з відстрочкою платежу на 21 календарний день з моменту отримання товару згідно із відповідною видатковою накладною.

У подальшому між сторонами 01.04.2011 укладена Додаткова угода № 1, згідно з якою пункт 3.1 Договору останні виклали у новій редакції, де, зокрема, п. 2.3.1 передбачено, що поставки, які перевищують суму наданого позивачем товарного кредиту на суму 6 400,00 грн., оплачуються відповідачем на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару на склад відповідача.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, позивач, виконуючи взяті на себе зобов’язання за Договором, згідно з наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, поставив відповідачеві товар на загальну суму 23 535,23 грн., а відповідач, в свою чергу, його отримав.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами, які водночас скріплені штемпелем товариства останнього, уповноважених відповідачем осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей у видаткових накладних, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Належним чином засвідчені копії генеральних довіреностей, виданих відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей, містяться у матеріалах справи.

Однак, в порушення умов Договору та прав позивача, відповідач оплатив отриманий ним товар лише частково у сумі 566,92 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, станом на момент вирішення судом справи, відповідач має заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 22 968,31 грн.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов‘язання.

Суд відзначає, що сума заборгованості відповідачем належним чином спростована не була та жодних доказів в підтвердження здійснення ним повної оплати вартості отриманого товару згідно накладних, на підставі яких заявлено позов, до суду не подано.

Отже, виходячи з наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 22 968,31 грн. є обґрунтованими, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

А оскільки відповідач своїми діями порушив зобов’язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов’язків по Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. У разі порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний календарний день прострочки від суми заборгованості, а у разі порушення строків оплати понад 30 (тридцять) днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому ці вимоги у розмірі 115,32 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 7 % штрафу, то вони також підлягають задоволенню у сумі 294,28 грн. (4203,96*7 %).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 23,13 грн., то вони підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Данілов і Ко»(03113, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 68/1, офіс 62; ідентифікаційний код 34532920, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «КУПАВА»(04116, м. Київ, вул. Коперника, буд. 16-А; ідентифікаційний код 22925804, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –22 968,31 (двадцять дві тисячі дев’ятсот шістдесят вісім) грн. 31 коп. –основного боргу; 115,32 (сто п'ятнадцять) грн. 32 коп. –пені; 294,28 грн. (двісті дев’яносто чотири) грн. 28 коп. –7 % штрафу; 23,13 (двадцять три) грн. 13 коп. –3 % річних; 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 50 коп. –витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.12.2012 року

Суддя С.В. Балац