Court ruling № 27698158, 16.11.2012, Lviv Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 р. Справа № 1389/12 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Софія-Транс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Софія-Транс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

07.10.2011 року позивач Приватне підприємство «Софія-Транс» звернувся в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства. Зокрема, посилається на те, що відповідач прийшов до помилкового висновку про те, що позивач не визначив умовний продаж на залишки товарно-матеріальних цінностей, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах на загальну суму 100961,0 грн. сума ПДВ - 20192,0 грн. Відповідно, необґрунтованим є висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість на загальну суму - 20192,0 грн.

Позивач, просив суд визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної ДПІ від 23.09.2011 р. № 0005161602.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 р. в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, її оскаржив позивач. Покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт просив апеляційний суд, скасувати зазначену постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній зазначених. Просив суд, апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. службовими особами Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства «Софія-Транс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом № 6394/16-02/34334499 від 08.09.2011 р.

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством «Софія Транс» вимог п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 р. в сумі - 20192,0 грн. Оскільки, позивач не включив до податкового зобов'язання умовний продаж ( основні фонди ) на залишки товарно-матеріальних цінностей, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах на загальну суму 100961,0 грн., сума ПДВ - 20192,0 грн.

За наслідками перевірки Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0005061602 від 23.09.2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20192 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування даного податкового повідомлення-рішення оскільки, позивач порушив вимоги п.184.7 ст. 184 ПК України.

Проте колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2011 р. Приватному підприємству «Софія-Транс» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість відповідно до пп. «ж» п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 ПК України, якщо в останньому звітному ( податковому ) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи з звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

21.07.2011 р. відповідач надіслав лист позивачу про надання інформації про товарні залишки та основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах по день анулювання реєстрації згідно встановленої форми та отримав письмову відповідь.

Як вбачається з договору зберігання за № 1 від 04.06.2011 р ПП «Софія Транс» передала основні засоби ( 2 автомобіля DAFі 2 напівпричепа MEGA ) на зберігання ОСОБА_2

Згідно з пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

п. 87.3 ст. 87 ПК України передбачено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі ( але не виключно ) майно передане платнику податків у лізинг ( оренду), схов ( відповідальне зберігання ).

В п.п. 153.4.1 п. 153.4 ст. 153 ПУ України передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору конвенції, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на таке майно, з урахуванням положень пункту 153,7 цієї статті.

Відповідно до п.196.1.2. ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов ( відповідальне зберігання ).

Згідно ст. 56.21 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативного-правового акта, виданого на підставі цього кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне ( множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що операції з передачі майна у схов ( відповідальне зберігання ) та повернення майна із схову ( відповідального зберігання ) його власнику не відповідають ознакам операції з поставки товарів а тому, відсутні підстави для застосування до правовідносин які виникли між сторонами норм п 184.4 ст. 184 ПК України. Оскільки, у момент передачі речей на відповідальне зберігання у сторін не виникають валові доходи тому, немає підстав нараховувати прибуток. Такі дії не призводять до збільшення чи зменшення податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції неповно з»ясував усі обставини, які мають значення для справи та порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що із-за порушення судом першої інстанції норм матеріального права, постанова суду підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 202 КАС України з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.160, 195, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Софія-Транс» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.09.2011 року за № 0005161602.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: О.І. Довга

З.М. Матковська

Постанова в повному обсязі складена 21 листопада 2012 року.