Court ruling № 27624293, 20.11.2012, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3797/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської обласні Державної податкової служби та постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року в справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської обласні Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000972301 від 30.07.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 81451 грн основного платежу та 4071 грн штрафних санкцій.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської обласні Державної податкової служби подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцію Київської обласні проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ВТФ «Агро стандарт»за період жовтня 2011 року за результатами якої складено акт № 119/22-011/00951770 від 13.07.2012 року.

Перевіркою встановлено, порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, 198.2 ст. 198, п.198.2 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, а також ч.1 ст. 203, 215,228,662,655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст.203 ЦК України) підприємством завищено суму податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 81451,16 грн.

На підставі даних перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972301 від 30.07.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, зокрема: основного платежу на суму 81 451 грн, штрафні санкції на суму 40 725 грн.

Як зазначено судом першої інстанції у постанові, податковим органом під час здійснення податкової перевірки факт здійснення поставки позивачу від ПП «ВТФ «Агростандарт»пшениці в жовтні 2011 року не перевірявся, так як первинні документи необхідні для перевірки у зв'язку з придбанням товару не витребовувались, первинні документи бухгалтерського обліку не досліджувались, а отже їх оцінка під час здійснення перевірки не надавалась.

Проте, в ході розгляду справи, позивач надав докази прийняття товару по кількості та якості, зокрема надано журнали зважування товару та журнали лабораторних досліджень.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем нікчемності або ж недійсності укладеного між позивачем та його контрагентом договору.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України).

За змістом статей 219,220,221,224,228 ЦК України, недійсними є правочини, укладені з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, право чин, що порушує публічний порядок.

Стаття 228 ЦК України визначає, що нікчемними є правочини, що порушують публічний порядок, зокрема: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини або громадянина: правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Для визнання правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, недійсним необхідно встановити умисел в діях осіб, що уклали такий правочин, в т.ч і посадових осіб юридичних осіб.

В ході розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, відповідач не надав доказів, які б свідчили, що укладений між позивачем та його контрагентом договір є недійсним чи нікчемним, а ті доводи, які відповідач вказав у акті перевірки, не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджуються зібраними у справі доказами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно послався на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії у якому Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

У справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

Доказів, які б свідчили, що позивачу було відомо чи могло бути відомо про такі зловживання його контрагентом відповідач в ході розгляду справи не надав.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської обласні Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 23 листопада 2012 року